Незаконне збройне формування так звана ПВК Вагнера розпочиналась як спільний проект ГРУ та Міністерства оборони Росії. Однак з появою в ньому Євгенія Прігожина співпраця розлагодилась, оскільки той посварився з головою Міноборони.
Про це проєкту «Гулагу.нет» розповів колишній учасник ПВК Вагнера Олександр Злодєєв, який був в компанії з моменту її заснування у 2014 році.
Контракт він, як і всі інші учасники, яких набирали виключно за знайомством, укладав на полігоні «Молькіно» в Краснодарському краї, де розташовані частини спецназу ГРУ.
За словами Злодєєва, структура не мала тоді назви ПВК Вагнера, найманці підписували договір з компанією, зареєстрованою в Підмосков'ї.
«Платили готівкою, доки ти перебуваєш на полігоні, платили 60 тисяч рублів, – пояснив він. — Якщо ти у відрядженні, то від 130 до 150 тисяч», — розповів він, додавши, що платили її від ГРУ.
Водночас, екіпірування, озброєння та боєприпаси ПВК отримувала у військових частинах Міноборони РФ, у тому числі на базі десятої окремої бригади спецназу В/Ч 51532. Там же були розташовані їхні штаб, табір та центр бойової підготовки.
«Спочатку було дуже гарне постачання. Таке військове братство було. Командир разом із нами пробіжки робив», — розповідає Злодєєв.
Командиром був Дмитро Уткін, який до того був командиром 700-го окремого загону спецназу 2-ї окремої бригади спецназу ГРУ Міноборони, працював у Moran Security Group, а також брав участь у сирійській експедиції «Слов'янського корпусу» у 2013 році.
ПВК отримала умовну назву за його позивним — Вагнер.
Вже коли Уткін керував своєю ПВК, його помітили на урочистому прийомі в Кремлі на честь Дня героїв Вітчизни. Пізніше прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков підтвердив, що Уткін був присутній на банкеті серед запрошених від Новгородської області, оскільки він «кавалер орденів Мужності».
Ще один засновник ПВК Вагнера — Андрій Трошев — приїздив у «Молькіно» час від часу. Він керував службою безпеки групи і був пов’язаний з ФСБ. Між ГРУ та ФСБ стосунки були напруженими, за словами Злодєєва, його навіть намагалися завербувати, щоб він був агентом ФСБ у ПВК Вагнера.
Пригожин з'явився пізніше, з його приходом у штабі став помітний «офісний вплив». Також скоротили зарплати, почали підраховувати «бойові» виплати.
Злодєєв каже, що особисто Пригожина ніколи не бачив, але розмовляв з ним телефоном у Сирії, коли було перше захоплення Пальміри.
«У нього був тоді позивний «Сергій Сергійович» або «Микола Миколайович», але ми знали, що це був він, найвищий», — каже він.
Присутність ПВК Вагнера в Сирії не афішувалась, але всі наземні операції там проводили тоді практично самі лише вони.
Однак, за словами Злодєєва, після того, як Пригожин посварився з міністром оборони, стало дуже погано, зокрема погіршилося постачання.
Сварка сталася після захоплення Пальміри, коли Путін похвалив Пригожина, і це не сподобалося голові Міноборони.
«Цей конфлікт спричинив втрати ПВК Вагнера під Хашамом, у районі газових родовищ, у 2018 році. Тоді бійці ПВК перейшли річку та почали захоплювати нафтові промисли. Військові НАТО зателефонували до Міноборони та запитали: «Це ваші там?», а у Міноборони відповіли «Ні, не наші». І по бійцях ПВК Вагнера відкрили вогонь», — каже Злодєєв.
Як йдеться у повідомленні «Гулагу.нет», Злодєєв принципово залишив ПВК і відмовився від участі у війні проти України, вважає цю війну підлістю та злом, і зважився покинути Росію та звернутись по політичний притулок у Європі, у Франції, щоб мати можливість зберегти життя та дати докладні свідчення журналістам та міжнародному розслідуванню.