Путін втілює ідеї "батька" російського фашизму – NYT

3 якось назвав розпад СРСР "геополітичною катастрофою". Але політичний мислитель, який найбільше впливає на сьогоднішнього президента Росії, - це не Володимир Ленін, який заснував комуністичну систему, а Іван Ільїн – пророк російського фашизму.

Про це на сторінках New York Times пише професор історії Єльського університету Тімоті Снайдер, нагадуючи, що російський політичний філософ помер більш ніж 60 років тому. Але його ідеї отримали нове життя в пострадянській Росії. З 1991 року його книжки були багаторазово перевидані. Президент Володимир Путін почав його цитувати у своїх промовах на Федеральних зборах.

На додачу, Путін подбав, щоб рештки Ільїна були репатрійовані з Швейцарії і перепоховані в Росії, а всіх його архіви повернули з Мічигану. Російський президент покладав квіти на могилі філософа в Москві. Але він не єдиний, хто захоплюється Ільїним.

Сірий кардинал Кремля Владислав Сурков також вважає засновником російського фашизму авторитетом. Прем'єр-міністр Дмитро Медведєв, який був президентом з 2008 до 2012 року, рекомендував російським студентам вивчати праці Ільїна. Цитати фашиста часто фігурували у промовах міністра закордонних справ, голови конституційного суду і навіть патріарха РПЦ.

Які ж ідеї так надихають російську еліту? Ільїн був переконаний, що індивідуальність – це зло. Для нього "різноманіття людей" було доказом, що "Бог не закінчив свою роботу", і тому індивідуалізм – це "сатанізм". Більше того, середній клас, політичні партії і громадянське суспільство він теж вважав злом, тому що вони сприяють особистісному розвитку за межами єдиної національної ідентичності.

За Ільїним, завданням політики полягало у подоланні індивідуальності і встановлення "живої єдності" нації. Вигнаний із СРСР в 30-х роках, він став одним із головних антикомуністичних ідеологів і вважав Беніто Муссоліні і Адольфа Гітлера "зразковими лідерами", які рятували Європу від демократії. Його стаття за 1927 рік була під назвою "Про російський фашизм" була адресована "моїм білим братам, фашистам". Пізніше, в 1940-х і 1950-х він сформулював конституцію фашистської "святої Росії", якою б керував "національний диктатор", натхненний "духом єдності".

Такий лідер, згідно із задумом Ільїна, повинен був би відповідати за всі сфери управління в абсолютно централізованій державі. А вибори повинні були б стати абсолютно формальним ритуалом для висловлення підтримки лідеру. Підрахунок голосів не мав би ніякого значення.

"Ми повинні відкинути сліпу віру в цифри і їхню політичну важливість", - писав Ільїн.

"На тлі встановлення ідей Ільїна як головної ідеології Росії, маніпуляції з виборами варто розглядати не як нездатність збудувати демократію, а як підрив самої концепції демократії. Ні парламентські вибори в грудні 2011 року, ні президентські в березні 2012 насправді не принесли перемогу ні Путіну особисто, ні його партії. Тому голоси були навмисне додані, щоб отримати бажаний результат", - йдеться в статті.

Росіян, які протестували проти фальсифікації виборів, були проголошені ворогами народу. Неурядові організації змусили зареєструватися в списку "іноземних агентів". Путін навіть заявив, саме Держсекретар Гіларі Клінтон нібито наказала російській опозиції вивести людей на вулиці. Уявлення, що захист демократії дорівнює зраді Росії, ідеально вписується у фашистські погляди Ільїна.

З того часу Путін покладався на його авторитет у всіх ключових змінах російської політики: від повернення в крісло президента в 2012 році до вторгнення в Україну і окупацію Криму в 2014-му. Минулої весни він заявив, що нібито американська розвідка збирається втрутитися в процес парламентських виборів в Росії, які відбулися в минулі вихідні, а також в президентську кампанію в 2018 році. Питання в тому, чи дійсно в Кремлі вірять в це. Але ці заяви про постійне американське втручання покликані продемонструвати, що демократичний процес – це всього лише геополітична гра.

В той час, як російські еліти намагаються викорінити ідею демократії в своїй країні, вони також шукають способи, як зруйнувати демократію за кордоном, зокрема в США. Російське втручання в президентські вибори – це не лише опортуністична підтримка бажаного кандидата Дональда Трампа, який підтримує російську агресивну зовнішню політику. Це також логічна проекція нової ідеології, яка говорить, що демократія –це незміна лідерства вдома, а ослаблення ворогів за кордоном. З точки зору ідеології Ільїна, російська ритуалізація виборів стала не пороком, а чеснотою. А отже знищення демократії в усьому світі також розглядається як послуга людству.

Автор нагадує, як Росія роками спонсорувала "правих" екстремістів в Україні, щоб дискредитувати вибори. Ільїн вірив, що якщо демократія – це фальш, тоді правильно і добре імітувати її процедуру й мову, щоб дискредитувати її. Снайдер зауважує, що саме цим зараз в США займається Дональд Трамп, тренуючи власних спостерігачів для виборів і поширюючи заздалегідь вигадки про те, які порушення вони виявлять під час голосування.

Автор визнає, що у американців є багато причин попрацювати над реформуванням демократичних процесів, але пріоритетом повинно стати їхній захист.

Нагадаємо, що проведення виборів до Держдуми РФ на території Криму не визнають країни Заходу. Про невизнання легітимності їх проведення та результатів вже заявили, зокрема, Канада і Франція. Подібну позицію зайняв Європарламент.

Раніше в МЗС України заявили, що українська сторона рішуче засуджує організацію на окупованому Росією Кримському півострові виборів до Державної думи РФ і буде домагатися включення їх учасників та безпосередніх організаторів в санкційні списки.