NYT: Путін прорахувався в Україні, але чи це справді так?

Поширена думка зараз говорить, що Владімір Путін катастрофічно прорахувався. Він думав, що російськомовні українці будуть вітати його війська. Але ж ні.

Він розраховував, що розділить НАТО. Але альянс став ще більш консолідованим. Він був впевнений, що зробив російську економіку невразливою до санкцій. Але насправді його дії знищили її. Він чекав, що Китай прийде на допомогу. Однак, Пекін зважує свої ставки. Путін також був переконаний, що модернізована російська армія перетворить на фарш армію України. І ось українські війська насправді дроблять на фарш російські сили, принаймні, на деяких фронтах.

Про це пише лауреат Пулітцерівської премії Брет Стівенс в статті для New York Times. Прорахунки Путіна ставить під сумнів його стратегічні судження й психічний стан. Хтось взагалі дає йому поради? Він втратив зв’язок з реальністю? Він хворий? Психічно хворий?

«Він не контролює власні емоції. З ним щось, вочевидь, не гаразд», - попереджає екс-Держсекретар США Кондоліза Райс.

Російська облога Маріуполя і Харкова - двох російськомовних міст, які Путін нібито хотів «визволити» від українського пригноблення - нагадує те, що нацисти зробили з Варшавою або сам Путін з чеченським містом Грозний.

Кілька аналітиків порівняли його із загнаним в куток щуром, який став ще небезпечніший через втрату контролю над подіями. Вони пропонують дати йому безпечний вихід з катастрофи, яку він сам створив. І майже весь світ накинувся на президента Джо Байдена з критикою за його слова в Польщі: «Заради Бога, цей чоловік не може залишитися при владі».

Поширена думка цілком можливо може бути правильною. Вона повністю виправдовує західну стратегію з підтримки оборони України. Ця ж думка тяжіє до висновку, що найкращий результат цієї війни - це щоб Путін знайшов якийсь вихід, при якому він міг би «зберегти обличчя». Наприклад, йому можуть дозволити залишити ще шматок української території, дати українську обіцянку лишатися нейтральною країною або скасувати деякі санкції. Але що як поширена думка неправильна?ь Що як Захід таким чином лише знову підігрує Путіну?

Ця можливість випливає з потужних спогадів Шарлоти Галл з New York Times, яка висвітлювала російську облогу Грозного під час першої війни в Чечні в середині 1990-х. На ранньому етапі війни мотивовані чеченці вибили російську бронетанкову бригаду, шокувавши Москву. Росіяни перегрупувалися й знесли весь Грозний, використовуючи артилерію й повітряні сили. Росія діє за тим же сценарієм сьогодні.

«Коли західні військові аналітики стверджують, що Путін не може перемогти у війні з Україною, вони насправді мають на увазі, що він не може перемогти чесно. А від коли це Путін грає чесно?» - йдеться в статті.

«В сценрії Путіна є ще цілий наступний етап, відомий як «чеченський». Коли російські сили закріпилися на території Чечні, вони знищили будь-який опір за допомогою арештів й фільтраційних таборів, а також за рахунок розширення місцевих колаборантів», - йдеться в статті Галл.

Можна на хвилину уявити, що Путін ніколи не збирався завойовувати всю Україну. Що його реальною метою від самого початку було захоплення багатого на енергоносії українського сходу, де залишаються найбільші поклади природного газу в Європі (після Норвегії). Можна поєднати це з окупацією Криму, в акваторії біля якого теж є родовища, з Донецьком і Луганськом з їхніми шахтами, а також з бажання Путіна контролювати все українське узбережжя. І тоді амбіції російського автократа стають чіткими. Він не так зацікавлений в об’єднанні російськомовного простору, як у встановленні російського енергетичного домінування.

«Прикриваючись вторгненням, Путін здійснює величезне пограбування», - каже канадський експерт в сфері енергетики Девід Найт Легг.

Що ж стосується решти України, яка лишиться без виходу до моря, Захід подбає, щоб ця територія стала зразковим прикладом добробуту. З часом, діяч на зразок Віктора Орбана стане президентом України й почне імітувати автократичну політичну модель, що дуже сподобається Путіну. Якщо цей аналіз правильний, тоді Путін не так вже й прорахувався, як говорять його критики.

Такий підхід також може пояснити його стратегію знищення цивільних. Так Москва не лише намагається компенсувати повну некомпетентність своєї армії, а посилити тиск на Зеленського, щоб він швидше погодився на вимоги Путіна: на територіальні поступки й українську військову нейтральність. Захід теж шукає можливості для деескалації. Тим більше, що він сам себе переконав, що божевільний Путін готовий застосувати ядерну зброю. Всередині Росії війна вже принесла користь російському автократу. Багато представників професійного середнього класу вже почали тікати з країни. А це ті люди, які найбільш активно підтримують опозиціонера Алєксєя Навального. Залишки вільної преси були повністю ліквідовані. І, можливо, це назавжди. Приниження російської армії в Україні дозволило провести чистки й виключити можливість перевороту зсередини.

Цей альтернативний аналіз успіхів Путіна може бути помилковим. Але, знову ж таки, на війні, в політиці й в житті завжди розумніше ставитися до ворога як до хитрого лиса, а не до божевільного дурня.