Політики по всьому світу використовують поведінкові науки для впливу на виборців - The Economist

В 2013 році тисячі школярів у Англії отримали листа від студента на ім'я Бен з Брістольського університету. Всі вони щойно отримали атестати про загальну середню освіту з хорошими оціками. Однак, вони були вихованцями шкіл, випускники яких здебільшого не вступають до університету. А якщо і вступають, то десь неподалік від рідного міста, що говорить про те, що школа не виховала в них амбіцій і прагнень.

У своєму листі Бен пояснив, що роботодавців дійсно хвилює репутація університету, який закінчили їхні потенційні працівники. Він також вказав, що пристижні університети можуть бути дешевшими для бідних учнів, тому що вони надають більшу фінансову допомогу. Бен підкреслив, що коли сам був абітурієнтом, не знав про це.

Лист студента мав великий ефект. Дослідження, опубліковане у березні, виявило, що після школи студенти, які отримали листа Бена і аналогічний лист від когось ще через місяць, частіше вступали до пристижних університетів, ніж ті, хто отримав лише один такий лист чи не отримав жодного. Університети зіштовхнулися з напливом незабезпечених студентів і, відповідно, зі зростанням витрат на допомогу їм. Міністерство освіти Британії думає про те, щоб згорнути цю програму.

Насправді ж це був експеримент Behavioural Insights Team (BIT) - компанії, яка вийшла з-під влади британського уряду в 2014 році, але лишається частково державною. BIT була однією з перших компаній, яка розробила механізми, які допомагають політикам змінювати поведінку виборців через "під'юджування", а не через податки і закони. Цей підхід поширюється. Його використовують уряди від Австралії до Катара, а також організації, такі як Світовий банк і ООН.

Про це сьогодні пише The Economist, додаючи, що коли BIT тільки була створена в 2010 році, сама ідея такого психологічного впливу на виборців зустріла опір. Деякі критики боялися, що "під'юджування" не принесе суттєвих результатів. А його ефект з часом буде скорочуватися. Інші застерігали, що уряди таким чином підійдуть надто близько до маніпуляції масами. Останнім часом, деякі відкриття у поведінкових науках були поставлені під сумнів, оскільки дослідники у багатьох сферах спробували повторити відомі результати і зазнали невдачі. Однак, за великим рахунком, всі ці сумніви були розвіяні. Навіть у випадках, коли конкретні результати виявлялися помилковими, експериментальний, інтерактивний, заснований на даних підхід до політики добивався успіху у багатьох місцях, і не лише при використанні окремими відділами, а цілими урядами. У "під'юджуванні" мало нового.

"У Книзі Буття Сатана так робив, і Єва теж", - писав Касс Санстейн з Гарвардського університету.

З середини 20-го століття психологи, такі як Стенлі Мілгрем і Філіп Зімбардо продемонстрували, насікльки чутливі люди до соціального тиску. Деніел Ханеман і Амос Тверскі описали ментальні кліше і схильності, які впливають на ухвалення рішень. Дайл Карнегі і Роберт Чарлдіні писали популярні книги про переконливість і переконання. Компанії, особливо технологічні, ретейлингові і рекламні, використовували поведінкові науки для формування сприйняття бренду, моделювання поведінки клієнтів і, що найважливіше, збільшення продажів.

Але використання психологічних методик урядами для досягнення політичних цілей було нерегулярним і несистематичним. За словами директора BIT Девіда Галперна, політики завжди були стурбовані тим, що психологія "надміру подібна до економіки". Ситуація почала змінюватися після того, як Санстейн і економіст Річард Талер опублікували у 2008 році книгу "Під'юджування". Книга атакувала припущення про раціональне увахлення рішень, властиве для більшості економічних моделей, і продемонструвала, як "архітектура вибору" може бути змінена, якщо злегка "підбити" людей вчинити інакше.

В 2009 році Барак Обама призначив Санстейна головою відділу інформації і регуляторних питань у Білому домі. Через рік Талер став радником британського уряду і заснував BIT, який прозвали "підрозділом під'юджування". Якби BIT не заощадив уряду щонайменше в десять разів більше від вартості його функціонування, Лондон збирався закрити компанію. Але вона працює досі, заощаджуючи уряду в 20 разів більше свого утримання. При цьому, компанія стала знаковою на тлі глобального тренду. Тепер багато урядів використовують психологічну методику для заощадження грошей.

В 2014 році Білий дім заснував "Підрозділ соціальних і поведінкових наук". Того ж року експерт Абериствітського університету Марк Вайтхед нарахував 51 країну, яка "певним чином проводить політичні ініціативи" під впривом поведінкових наук. Неурядові організації, такі як Ideas42, яка була створена в Гарварському університеті в 2008 році, допомагає проводити десятки експериментів, пов'язаних з методою "під'юджування" по всьому світі. В 2015 році Світовий банк створив групу, яка досі використовує поведінкові методи для впливу в 52 бідних країнах. ООН використовує такі психологічні методи для досягнення "цілей стабільного розвитку" зі спіску завдань до 2030 року.

Новітні технології вносять зміни у політичне життя різних країн. Торік видання Das Magazin з'ясувало, що Дональд Трамп міг перемогти на виборах в США завдяки Big Data і новому методу аналізу виборців. Команда республіканця найняла компанію, яка допомогла більш ефективно впливати на виборців завдяки аналізу поведінки виборців у соціальних мережах.