Politico: Україна і Іран - головні геостратегічні виклики 2023 року

З численних зовнішньополітичних проблем 2022 року дві будуть мати особливе геостратегічне значення і в новому році. Власне, йдеться про те, чи бажання України стати країною НАТО нарешті справдиться і що робити з іранським режимом в питанні ядерної угоди.

Про це в статті для Politico пише президент Фонду Мюнхенської конференції з безпеки Вольфганг Ішингер. Він визнає, що процедура розширення альянсу справді складна. І відмова Туреччини схвалювати членство Швеції і Фінляндії це доводить. Потрібна не лише одностайність країн-учасниць, а й схвалення кожного національного парламенту. Оскільки рішення пов’язане з формальною міжнародною угодою. Тому, на думку Ішингера, щоб правильно відреагувати на заявку України про вступ в НАТО, варто згадати три критерії, які були застосовані під час першого раунду розширення альянсу в 1997 році.

На той час союзники ставили всього три питання. Перш за все, чи в країні, яка хоче приєднатися до НАТО, існує консенсус щодо вступу в альянс, щоб потенційне членство не спровокувало внутрішній розкол? Чи всі союзники підтримують надання членства цій країні? І чи приєднання нової країни розширить європейську безпеку і стабільність загалом?

«В ті часи ми рекомендували президентам і главам держав запрошувати перспективних членів, лише якщо відповіді на всі три питання будуть ствердними. І у випадку Польщі, Чехії і Угорщини всі три питання отримали однозначну відповідь «так». Коли ж на саміті НАТО в Бухаресті у 2008 році було підняте питання України, виникла суперечлива дискусія. Канцлер  Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Ніколя Саркозі дійшли висновку, що не на всі три питання можна відповісти ствердно», - пригадує Ішингер, додаючи, що озираючись на ті події сьогодні можна зробити протилежний висновок, особливо в питанні про європейську безпеку і стабільність.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Шведи відмовляються йти на юридичні поступки Туреччини, щоб досягти вступу до НАТО – опитування

Хоча не всі занепокоєння союзників були розвіяні. Можливо, це пояснює, чому альянс досі вагається щодо членства України. У питанні Ірану головний виклик полягає в тому, чи запровадити проти країни ще більш жорсткі санкції або ж проявити стриманість у відповіді на поточні порушення прав людини через зацікавленість Заходу у відновленні ядерної угоди. Ішингер вважає, що тут однозначна відповідь: «Ні!». Він визнає, що існують серйозні занепокоєння щодо захисту міжнародної угоди про ядерне нерозповсюдження. Однак, більшість експертів переконані, що шанси на відродження ядерної угоди з Тегераном стали нульовими ще до того, як в Ірані спалахнули протести. Іранська сторона не демонструвала бажання погодитися з запропонованим проектом угоди в нинішньому вигляді.

«Більше того, підписання угоди з Тегераном зараз пошле абсолютно неправильний сигнал. Тому що будь-які поступки з боку Заходу можуть здатися підтримкою режиму. Це буде ляпас для іранців, які борються за свободу, а також для тих, кого вже ув’язнили», - пояснює Ішингер.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Росія узалежнила себе від Ірану та його безпілотників – ISW

Саме тому, на його думку, Захід повинен без вагань запровадити нові санкції проти іранського режиму. Зважаючи на поставки іранських безпілотників Росії, Тегеран таким чином підтримує геноцидну війну проти України. І це не прийнятно.

«Тому для Тегерана повинно стати очевидним, що він зіштовхнувся не лише з внутрішніми викликами, а й буде мати справу з ще більшою міжнародною ізоляцією», - йдеться в статті.

Ішингер додає, що ядерна угода з Іраном повинна залишатися на столі, якщо Захід хоче зберегти вірність своїм цінностям. Однак, він також повинен показати іранському народу, що його не покинуть у сміливій битві за свободу.