1. Макрон – не Брежнєв
Партія Марона "Вперед, Республіка" і його союзники Помірковані демократи отримали 350 місць у парламенті, чого вистачає для формування уряду та отримання переконливої більшості. Тим не менш, партії Макрона обіцяли близько 460 місць з 577 можливих, проте його партія в останній момент дещо погіршила свої показники.
Це убезпечить Францію від формування тотального домінування однієї партії у стилі СРСР, однак залишить за президентом простір для маневру.
Макрон продовжує вести переговори з традиційними партіями для отримання максимально широкої підтримки не тільки в парламенті, але й поза його межами. Широкий консенсус за ліберальні економічні реформи виб'є карти з рук позапарламентської опозиції.
2. Випробування явкою
Явка в другому турі виборів у 45% від виборців є найменшою з часів заснування П'ятої республіки 1958 року. Експерти відзначають різні причини такої низької явки, серед яких недовіра до новоствореної партії президента, втома від класичних партій і навіть хороша погода на день виборів.
Так чи інакше, президенту доведеться взяти на себе низький рівень довіри населення до уряду через низьку явку. Уряд Макрона вже запропонував виборчу реформу, що допоможе дати більш репрезентативний парламент і залучити виборців на дільниці.
3. Крах лівих
Соціалісти показали невеликий прогрес порівняно з соцопитуваннями за тиждень до виборів, однак 29 місць проти колишніх 295 досі підходить під слово "крах".
У той же час крайній лівий Жан-Люк Меланшон, з підтримкою в 19% на президентських виборах, зміг отримати пару десятків місць. Разом зі своїми союзниками з Партії комуністів, Меланшон зможе показати певний вплив крайніх лівих в країні.
4. Більше жінок, більше молоді, але менше досвіду
Макрону вдалося радикально змінити склад парламенту, не тільки в осіб, але і в статистиці. Середній вік депутата опустився на 10 років у порівнянні з минулим скликанням до 47 років. Близько 40% місць в парламенті зайняли жінки, а кількість людей без досвіду в політиці в новому парламенті є рекордом за десятиліття.
Детальніше про французькі парламентські вибори читайте у статті Надії Коваль "Парламентські вибори у Франції: на шляху до президентської більшості " у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".