Поділ світу на "сфери впливу" лише наблизить війну - WP

Через своє безкінечне захоплення "сильною рукою" і байдужість до вторгнень Росії на територію сусідів і в Сирію, президент 3, схоже, готовий дозволити Москві добиватися своїх експансіоністських цілей, принаймні до якоїсь міри.

Згідно з повідомленнями в пресі, його команда готує певного роду велику угоду з Володимиром Путіним: непотрібну нікому "допомогу" у війні проти ІДІЛ в обмін на поступки в Україні, а також військові бази на Близькому Сході.

Усі президенти США після Другої світової війни відкидали право Росії мати свою так звану "сферу впливу". Те, що американські лідери від обох партій заперечували впродовж Холодної війни (хоча Кремль фактично тримав у заручниках всю Східну Європу), вони продовжували заперечувати і після падіння Берлінської стіни.

Про це на сторінках Washington post пише Дженіфер Рубін. Підтримка "єдиної і вільної" Європи з боку президента Джорджа Буша-старшого була фундаментом американської зовнішньої політики і вираженням ключових цінностей: право на самовизначення, повага прав людини і зобов'язання запобігти нищівних світових війн у 20-му столітті.

Автор зауважує, що політолог Роберт Каган добре пояснив марність політики поділу сфер впливу, коли йдеться про відносини з ревізіоністськими силами, такими як Китай і Росія, які бажають перекроїти мапу своїх регіонів і відкидають саму ідею прав незалежних держав.

Він наголошував, що гарантія ревізіоністським силам "сферу впливу" не принесе миру і спокою, а навпаки - заохочення неминучих конфіктів.

"Російська історична сфера впливу не закінчується Україною. Вона з України починається. Вона простягається до Балтії, Балкан, до серця Центральної Європи. І в межах російської сфери впливу інші країни не мають автономії чи суверенітету. Незалежної Польщі не існувало ні в часи Російської імперії, ні в часи СРСР. Для Китаю сфера впливу означає, що він може закрити регіон для США політично і економічно, коли йому заманеться", - вважає Каган.

Стримування російської агресії впродовж 70 років базувалося на уроці Другої світової війни, який говорить, що агресорів краще зупиняти, коли вони ще слабкі і на початку їхніх міжнародних авантюр, ніж коли вони стануть досить сильними, щоб стримати захоплені території.

Трамп і його апологети вдають, що без США статус-кво і так зможе зберегтися. Вони вважають, що Вашингтон безпричинно захищає союзників, не отримуючи від цього жодної вигоди. Каган має застереження, що це цілковита дурниця.

"Для США згода на повернення сфер впливу не буде означати спокою на міжнародній арені. Це поверне світ до умов кінця 19-го століття, коли великі держави вступали в сутички там, де їхні сфери обов'язково перетиналися. Ці неспокійні і неупорядковані умови були родючим грунтом для двох нищівних світових війн у першій половині 20-го століття. Падіння світового порядку на чолі з Великою Британією, хаос складного балансу сил на Європейському континенті в часи, коли сильна об'єднана Німеччина проявилася, а тим часом Японія набула сили на Далекому Сході - все це зробило свій внесок у появу змагального міжнародного середовища, в якому невдоволені великі держави користувалися своїми можливостями для втілення своїх амбіцій. При цьому не було жодної сили чи об'єднаної групи сил, яка б їх зупинила. Результатом стало безпрецедентне глобальне лихо і смерть епідемічних масштабів", - нагадав Каган.

Він вказує на те, що світовий порядок на чолі з США впродовж 70 років після завершення Другої світової війни дозволяв стримати і зупинити подібні конфлікти великих держав. І якщо Америка знищать такий порядок лише тому, що їй набридло, "це буде ганьба".

Оглядач зауважує, що якщо Республіканська партія прийме і буде навіть заохочувати ідею, що США можуть жити в мирі і процвітати, не піклуючись про світовий порядок і безпеку далеких країн, тоді партія Рональда Рейгана стала опонентом всіх вільних людей, ворогом зовнішньої політики, заснованої на цінностях і союзником опологетів СРСР, які згодні "віддати півконтиненту головорізам з Москви".

Тим часом, Wall Street Journal в редакційній статті писало, що республіканцям доведеться стримувати дружбу Трампа з Путіним.

Якщо американський президент вирішить, що він може сам зняти санкції проти Росії, лідери республіканців спільно з демократами можуть змусити його дорого за це заплатити.

Тим часом, колишнього посла США в Росії Майкла Макфола насторожує те, як новий президент захоплюється Володимиром Путіним. На сторінках Washington Post він написав, що не можна дозволити Трампу піти шляхом Путіна. Адже його поведінка сьогодні дуже схожа на поведінку російського президента в 2000 році.

Тим часом, видання Bloomberg помітило першу розбіжність у поглядах нової адміністрації Вашингтона і Кремля. Зокрема, Росії не сподобалися слова Трампа про те, що Іран "спонсорує тероризм".