Підтримати
Перемир'я між Ізраїлем та "Хезболлою" триває вже другий день — попри деякі очевидні порушення — Ліван поки що уникнув більшої кількості смертей і руйнувань. Багато людей повертаються додому на південь, незважаючи на ізраїльські попередження.
Але віра Байдена в те, що угода прискорить припинення вогню в Газі, змусить Іран і його маріонеток скласти зброю і відкриє шлях до ширшого регіонального врегулювання, якого він так довго домагався, насправді не має жодного підґрунтя, вважає міжнародний оглядач Саймон Тісдалл.
Віддавши минулого місяця наказ про широкомасштабне наземне вторгнення до Лівану, якому передували повітряні бомбардування і диверсії в Бейруті, ізраїльський прем'єр-міністр не збирається зупинятися на досягнутому. Проте причини, через які Нетаньягу вже понад рік відмовляється погодитися на аналогічне припинення вогню в Газі, по суті, не змінилися.
"Війна там влаштовує його політично й особисто. На відміну від Лівану, він продовжує прагнути "повної перемоги". Поступки ХАМАСу, такі як звільнення палестинських в'язнів, розвалили б його жорстку праву коаліцію. Війна заважає офіційному розслідуванню зловживань у сфері безпеки, пов'язаних зі звірствами ХАМАСу 7 жовтня 2023 року, а також судовим процесам проти Нетаньягу за звинуваченнями у хабарництві та корупції", — пише оглядач.
Чого б Байден не сподівався досягти в останні дні свого президентства, у Нетаньягу немає жодного стимулу припинити страждання Гази до того, як Дональд Трамп вступить на посаду президента 20 січня. Лише тоді він, можливо, почне діяти — хоча є сумніви, додає Тісдалл.
Про те, що означає угода між Ізраїлем і "Хезболлою" та як вона вплине на Близький Схід, розповів В'ячеслав Ліхачов у статті "У цьому зацікавлена й Україна. Що означає мир між Ізраїлем і Ліваном".
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google