10 січня американські дипломати зустрілися з російськими в Женеві. Через два дні в Брюсселі відбулася Рада НАТО-Росія. 13 січня представники РФ вирушили до Відня на переговори з Організацією з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Метою цієї активної дипломатії стало запобігання ескалації конфлікту Росії та України, пише The Economist.
Російський уряд, серед іншого, вимагає, щоб НАТО відмовилася від розширення та відступила від країн, які раніше були частиною Радянського Союзу. Кремль хоче, щоб члени НАТО припинили співпрацю з Україною, а також вимагає юридичну гарантію того, що Київ ніколи не приєднається до альянсу.
Америка та її європейські союзники погодилися обговорити заявлені скарги Кремля, одночасно посилюючи свою оборону та погрожуючи санкціями, якщо президент РФ Владімір Путін знову нападе на Україну.
Саміт повинен був допомогти частково вийти із кризи. Заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков заявив, що його зустріч із заступником держсекретаря США Венді Шерман була «дуже професійною» і «важливою». Шерман, яка запропонувала ідеї щодо того, як Америка та Росія могли б обмежити розгортання ракет, а також масштаби військових навчань, зазначила, що Рябков навіть обговорював «речі, які не є пріоритетами для РФ». Однак тема угод про ракети та військові навчання була лише відволіканням уваги.
«Для нас обов’язковим є те, щоб Україна ніколи не стала членом НАТО. Нам потрібні залізні, водонепроникні, куленепробивні, юридично обов’язкові гарантії», – сказав він.
Потім Росія зустрілася з країнами НАТО в Брюсселі, провівши чотиригодинні переговори.
«Тільки Україна та 30 союзників можуть вирішити, коли Київ може стати членом НАТО», – сказав генеральний секретар альянсу Єнс Столтенберг, виступаючи після зустрічі.
Така заява на стала несподіванкою для Москви, яка очікувала, що її вимоги будуть відкинуті. Однак, незрозуміло, чи мав Кремль на меті отримати привід для нападу на Україну чи просто хотів отримати новий пропагандистський матеріал.
Деякі люди, знайомі з Путіним, кажуть, що він давно втратив інтерес до повсякденних справ з управління країною, але його захоплює геополітичний театр. В останні місяці російські чиновники проводили паралелі з Карибською кризою. Путін добре усвідомлює, що звичайні росіяни не підтримують початок війни. Проте він сподівається тримати їх у стані страху, щоб відвернути увагу від нарікань на його режим.
Західні чиновники готові продовжити переговори з РФ у надії, що криза може вирішитися. Російські чиновники неодноразово попереджали, що вони не будуть втягнені в те, що Путін назвав «болотом» затяжних дискусій, не в останню чергу тому, що з часом вторгнення в Україну буде реалізувати важче.
Столтенберг повідомив, що Росія була відкрита до розширення діалогу, але відмовилася погодити графік подальших зустрічей.
«Якщо дипломатія зазнає невдачі, загроза з боку НАТО буде відбита військовими засобами», - заявив голова делегації РФ у Брюсселі Алєксандр Грушко.
Якщо Росія дійсно нападе на Україну, американські чиновники пообіцяли «масштабні» економічні санкції, значно «потужніші» за ті, які були запроваджені після вторгнення РФ у 2014 році, коли вона анексувала Крим.
«Ці заходи будуть такими, яких Путін ніколи не бачив», – попередив президент США Джо Байден.
Європейці також розглядали санкції проти банків і осіб, наближених до Кремля, каже Сабіна Фішер з аналітичного центру в Берліні.
Існує невизначеність щодо долі «Північного потоку-2». Американські чиновники стверджують, що Німеччина погодилася зупинити трубопровід у разі вторгнення Росії в Україну. Однак коаліційний уряд Німеччини залишається розділеним навколо цього питання, і деякі чиновники побоюються обмеження поставок газу, оскільки Європа зіштовхнулася з енергетичною кризою.
Сама Україна тим часом фактично перебувала осторонь цієї дипломатії. 2 січня Байден вдруге за місяць розмовляв з президентом України Володимиром Зеленським. Але Україна отримала лише одну можливість взяти участь у переговорах, на засіданні ОБСЄ, яке часто розглядається як «другорядна вистава», резюмує видання.
Росія представила Заходу справжній ультиматум — проєкти двох договорів, один із США, один із НАТО — про «гарантії безпеки». У Москві намалювали свою «формулу нового світу» і вважають, що решта світу має її прийняти. Захід міг висунути свої ультиматуми Росії і 2008-го, і 2014-го, але не зробив цього. Втрачена на великій шахівниці ініціатива дорого обходиться учасникам гри всього через кілька ходів. Чи піде Захід на поступки Росії? Детальніше читайте у статті Сергія Корсунського «Ультиматум Путіна та переговори Росія—США: чи здадуть Україну».