Озонова діра як явище повинна зникнути до 2050-2070 років — вчені

За Монреальським протоколом встановили заборону на викид фреонів, перехід на інші гази. І у зв'язку із цим кількість викидів хлору зменшується. Викинутий же хлор живе в атмосфері років 50–70. Зараз ми спостерігаємо, що його поменшало. Це призвело до того, що якщо раніше озонова діра розширювалася й "глибшала" (ставало менше озону), то зараз цей процес уповільнився: розміри й "глибина" меншають. За результатами спільних досліджень українських та автралійських вчених озонова діра як явище повинна зникнути до 2050-2070 років.

Про це в інтерв'ю для DT.UA заявив Геннадій Міліневський, завідувач лабораторії фізики космосу фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, старший науковий співробітник Національного антарктичного наукового центру. За його словами, це сезонний ефект, який призводить до зменшення озонового шару, починаючи з середини серпня і до кінця жовтня. У листопаді озоновий шар уже відновлюється. В Антарктиці озон має максимум на висоті близько 20 кілометрів.

"Як утворюється озоновий шар? Ультрафіолетові промені Сонця здійснюють дисоціяцію молекул кисню, окремі атоми кисню поєднуються з молекулами кисню - й утворюються молекули озону, що складаються з трьох атомів кисню. В Антарктиці взимку температура в стратосфері дуже падає - до -70, -80 градусів Цельсія. У цей час утворюються так звані полярні стратосферні хмари з замерзлими оксидами азоту й водою, і на частинках цих хмар збирається хлор. А він з'явився у великій кількості завдяки виробництву фреону, який широко використовувався в холодильниках, - розповідає вчений. - Фреон біля поверхні Землі - абсолютно стійкий нейтральний газ, однак він дифундує в атмосферу, потрапляє в стратосферу, де вже більше ультрафіолету, який його розбиває й вивільнює вільний атом хлору. І один такий атом убиває тисячу молекул озону. Виходить реакція - O3 + Cl → ClO + O2. А ClO вільно руйнується, знову з'являється вільний атом хлору, який знову взаємодіє з озоном і призводить до його руйнування. Таким чином хлор, можна сказати, "поїдає" озон, допоки він не зникне зі стратосфери. І ось у зимовий час молекули хлору потрапляють на замерзлі частинки полярних хмар, і утворюються фактично їхні резервуари, де вони накопичуються. Сходить сонце наприкінці весни, і ці хмари швидко тануть за один-два дні. Відбувається потужний викид хлору, який "виїдає" озоновий шар на висоті його максимуму".

Найцікавіше, за словами Міліневського, що озонова діра, яку фактично створила людина, викидаючи фреон, призвела до того, що утворюється стійке огородження внутрішньої Антарктиди від теплих мас повітря, що запобігає потеплінню клімату в центральній і східній частині крижаного материка. І фактично останнім часом там температура не змінюється, а швидше, навіть трохи знижується.

Детальніше про глобальне потепління, озонову діру та необхідність зміни підходів до навчання та оплати праці молодих учених читайте в матеріалі Германа Богапова "Геннадій Міліневський: "Має бути постійна програма підтримки наукової молоді"" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".