NYT: Війна в Україні - це кінець десятиліть глобального миру

Російське вторгнення в Україну може означати тривожну зміну в світі, а саме кінець відносно мирної глобальної ери. З 1990-х років у світі було менше війн, ніж в будь-який інший історичний період, хоч на перший погляд це не завжди було помітно.

Кількість смертельних конфліктів обвалилась після завершення Холодної війни в 1991 році. При чому йдеться як про прямі, так і опосередковані зіткнення між великими державами, - пише New York Times.

«Кінець Холодної війни був найбільшим досягненням для миру за довгий час», - сказав директор Європейської ради закордонних справ Джеремі Шапіро.

Але світ змінився. Залишившись єдиною супердержавою після Холодної війни, США стали слабшими. Вони загрузли в провальних війнах в Іраку й Афганістані. Тим часом, Росія й Китай перетворились на більш грізні сили. Вони тепер в кращому становищі, щоб кидати виклики світу, сформованому американськими нормами й правилами. Вторгнення в Україну - це найбільший приклад готовності Владіміра Путіна ставити під сумнів світовий порядок на чолі зі США. Іншим подібним прикладом було російське втручання в сирійську громадянську війну.

Китай же переслідує власні інтереси. Зокрема, він мріє взяти під контроль Тайвань й збільшити свій вплив на Далекому Сході й в Південно-Східній Азії. Зміцнення співпраці між Москвою й Пекіном впродовж останніх років також вказує на те, що вони намагаються креслити нові лінії глобального суперництва. І у відповідь на ці загрози інші потенційні великі гравці, такі як Європа, відбудовують свої армії. Експерти кажуть, що мир вже багато десятиліть не здавався таким хитким.

Впродовж всієї історії людства війна вважалася нормою. З 16 до 18 століть великі держави вели битви між собою майже весь час. Лише у 19-20 століттях вони брали участь в конфліктах, які призвели до спалаху двох світових війн й коштували життя більш ніж 100 мільйонів людей. Ще десятки мільйонів були змушені тікати від війни. Але після Холодної війни, за словами експерти з міжнародної безпеки Державного університету Огайо Біра Браумюллера, рівень нових конфліктів впав більш ніж вдвічі. А ті, які все ж спалахували, були значно дрібнішими в своїх масштабах. Кількість смертей через бойові дії різко обвалилася. Частково це було пов’язано з тим, що армії почали краще лікувати своїх поранених солдатів.

Експерт з міжнародних відносин Дартмутського коледжу Вільям Волфорт наголошує, що скорочення війн у світі було безпрецедентним.

«Ми не знайдемо інший період в історії з такою різкою зміною тенденцій щодо конфліктів», - пояснив він.

Цьому глобальному миру були притаманні деякі ключові риси. Не було суперництва між великими державами, тому що жодна країна не могла кинути виклик США. Ядерна зброя стримувала держави від оголошення війн одна одній, зважаючи на потенційні апокаліптичні наслідки. Все більш інтегрована глобальна економіка зробила будь-яку війну надто великою загрозою для зростання кожного. А миротворчі інститути, такі як ООН і ЄС, створили умови для країн для вирішення суперечок між ними. Вони також стежили за дотриманням антивоєнних заходів, хоч і не завжди успішно.

Ще один елемент - статус великої держави більше не був синонімом до жаги завоювань. США впродовж століття в ролі супердержави розглядали захоплення інших держав як шкідливу практику, яка зруйнує світовий порядок, який збудував Вашингтон. Американська агресія у В’єтнамі, Панамі, Іраку й інших країнах завжди ставила за мету захистити світовий порядок, якими б поганими не були виправдання цих війн.

Росії й Китаю ніколи не подобалося американське лідерство. Десятиліттями обидві країни вимагали збудувати нову структуру, в якій вони отримають більші ролі, а може й навіть будуть домінувати у вирішенні питань про функціонування світу. Росія переслідує власні імперіалістичні амбіції у Східній Європі й розглядає розширення НАТО як «екзистенційну загрозу». Китай отримав велику економічну вигоду від ліберального порядку й глобалізації. Але його лідери тепер теж абсолютно безперешкодно переслідують незгодних вдома, уряд на Тайвані, учасників протестів у Гонконзі, мусульман-уйгурів.

У Китаю і Росії є можливості втілювати свої переконання. Путін закріпив свою владу в країні за більш ніж 20 років правління, а також модернізував російську армію. Хоча вторгнення в Україну зайшло в глухий кут, викривши численні російські слабкості. Китай розбудував свою економіку на стільки, що вона скоро може скласти конкуренцію США. Крім того, він нарощує військову силу й регіональний вплив.

Це може призвести до ще більшого суперництва великих держав. Потенційно це може бути виражено в спалаху нових опосередкованих війн між цими країнами. Або ж може початися і прямий конфлікт проти Заходу. Але будь-який великий зсув у світовому порядку залежить значною мірою від поведінки Китаю, оскільки він єдиний здатен бути суперником для США. Зважаючи на ризики війни, Пекін може продовжити переслідувати свої інтереси на економічному й дипломатичному рівні, не вдаючись до грубої сили, - скажає експерт експерт з міжнародної безпеки Стейсі Годдард.

Китай також неодноразово закликав поважати суверенітет країни. Є причини скептично ставитись до цих заяв, зокрема через ставлення Пекіну до Тайваню й його лояльність до Росії після вторгнення в Україну. Однак, якщо Китай не жартує, тоді війна в Україні може стати не проявом кошмарів попереду, а останнім смертельним подихом Холодної війни.