Підтримати
В стратегічному плані у війні, яка триває в Україні, мало що змінилося з її перших місяців. Ситуацію як тоді, так і зараз, визначають три основні факти.
«Факт № 1: Як я писав на самому початку, коли починається війна такого масштабу, ключове питання, яке ви ставите собі як оглядач міжнародних відносин, дуже просте. Де я маю бути? У Києві, на Донбасі, в Криму, Москві, Варшаві, Берліні, Брюсселі чи Вашингтоні? І від початку цієї війни було лише одне місце, де можна її зрозуміти - в голові Володимира Путіна. На жаль, Путін не дає віз у свій мозок. Це справжня проблема, тому що ця війна виникла повністю там і, як ми тепер знаємо, майже без участі його кабінету або військового командування і, звісно, без масових закликів з боку російського народу. Отже, Росія зипиниться в Україні, незалежно від того, виграє вона чи програє, лише тоді, коли Путін вирішить зупинитися», - пише триразовий лауреат Пулітцерівської премії, американський журналіст і письменник Томас Фрідман в статті для New York Times.
Він додає, що перший факт підводить до факту №2: у Путіна ніколи не було плану «Б». Тепер очевидно: він вірив, що зможе вальсом дійти до Києва, захопити його за тиждень, призначити президентом лакея, засунути Україну собі в кишеню і покласти край будь-якому подальшому розширенню ЄС, НАТО чи західної культури вбік Росії. Тоді він кинув би свою тінь на всю Європу.
Звідси випливає факт №3: Путін поставив себе в ситуацію, в якій він не може виграти, не може програти і не може зупинитися. Він більше не може захопити контроль над усією Україною. Але в той же час він не може дозволити собі зазнати поразки, після того, як він витратив стільки російських життів і грошей. Тому він не може зупинитися.
Іншими словами, оскільки у Путіна ніколи не було плану «Б», він вдався до каральних, часто невибіркових ракетних обстрілів українських міст і цивільної інфраструктури, перейшовши до війни на виснаження в надії, що йому вдасться якимось чином висмоктати достатньо крові з українців і виснажити західних союзників Києва настільки, що вони віддадуть йому достатньо великий шматок російськомовних регіонів на сході України. І він зможе подати це російському народу як велику перемогу.
«План «Б» Путіна полягає в тому, щоб замаскувати те, що план «А» провалився. Якби ця військова операція мала чесну назву, вона б називалася операція «Збережи моє обличчя». Що робить цю війну однією з найбожевільніших і найбезглуздіших воєн сучасності: лідер руйнує цивільну інфраструктуру іншої країни доти, доки вона не дасть йому достатнього прикриття, щоб приховати той факт, що він повівся як повний дурень», - пише Фрідман.
З промови Путіна з нагоди Дня Перемоги у Москві у вівторок видно, що зараз він хапається за будь-яку причину, щоб виправдати війну, яку він розпочав через свої особисті фантазії про те, що Україна - не справжня країна, а лише частина Росії. Він заявив, що вторгнення було спровоковане західними «глобалістами і елітами», які «говорять про свою винятковість, зіштовхують людей і розколюють суспільство, провокують криваві конфлікти і потрясіння, сіють ненависть, русофобію, агресивний націоналізм і руйнують традиційні сімейні цінності, які роблять людину людиною».
«Нічого собі! Путін вторгся в Україну, щоб зберегти російські сімейні цінності. Хто б міг подумати?! Це лідер, який намагається пояснити своєму народу, чому він розпочав війну з сусідом, який, за його словами, навіть не справжня країна», - йдеться в статті.
Може з’явитися запитання запитати, чому такий автократ, як Путін, вважає, що йому потрібне маскування? Хіба він не може змусити свій народ повірити в те, у що хоче?
На думку Фрідмана, це не в силах Путіна. Американський журналіст вважає, що поведінка російського лідера зараз свідчить, що він зараз дуже боїться двох речей: арифметики і російської історії.
«Один з найбільших уроків, який я засвоїв як журналіст-міжнародник, який висвітлює події в автократичних країнах, полягає в тому, що незалежно від рівня жорсткості контролю, жорстокості і непохитності диктатора, все все одно говорять. Люди знають, хто краде, хто обманює, хто бреше, в кого з ким інтрижка. Це починається з пліток і часто залишається на такому рівні, але всі говорять. Путін, очевидно, теж це знає. Він знає, що навіть якщо він отримає ще кілька кілометрів сходу України і утримає Крим, в ту хвилину, коли він зупинить цю війну, всі його люди почнуть вдаватися до жорстокої арифметики щодо його плану «Б». І почнуть з операції віднімання», - вважає автор.
Минулого тижня Білий дім повідомив, що, за оцінками, 100 тисяч російських солдатів були вбиті або поранені в Україні лише за останні п'ять місяців. А приблизно 200 тисяч - вбиті або поранені відтоді, як Путін почав цю війну в лютому 2022 року.
Це велика кількість жертв навіть для великої країни. Путін стурбований тим, що його народ говорить про це. Тому що, окрім криміналізації будь-якої форми інакомислення, у квітні він поспіхом прийняв новий закон, який посилює боротьбу з ухилянням від призову до армії. Тепер будь-хто, хто не з'явиться, зіткнеться з обмеженнями на банківські операції, продаж майна і навіть отримання водійських прав. Путін не пішов би на такі заходи, якби не боявся, що, незважаючи на всі його зусилля, всі шепочуться про те, як погано йде війна і як уникнути участі в ній.
Фрідман радить прочитати нещодавнє есе Леона Арона, історика путінської Росії і наукового співробітника Американського інституту підприємництва. В ньому він оцінював березневий візит Путіна до окупованого Росією українського міста Маріуполь.
«Через два дні після того, як Міжнародний кримінальний суд звинуватив Путіна у військових злочинах і видав ордер на його арешт, російський президент приїхав до Маріуполя на кілька годин. Він був знятий на відео, коли зупинився в Невському мікрорайоні, оглянув нову квартиру і кілька хвилин вислухав щиро вдячних мешканців. Коли він йшов, на відео чути тихий голос, який здалеку вигукує: «Це все брехня!»» - цитує Фрідман есе.
Він додає, що Арон розповів йому, що російські ЗМІ пізніше видалили епізод з вигуками. Але той факт, що він все ж був оприлюднений, може бути диверсією з боку когось в офіційній ієрархії російських ЗМІ. Всі говорять. Це веде до іншої речі, про яку знає Путін.
«Боги російської історії вкрай невблаганні до військових поразок», - сказав Арон.
«У сучасну епоху, коли російський лідер закінчує війну з явною поразкою - або без перемоги - зазвичай відбувається зміна режиму. Це відбулося після першої Кримської війни, після російсько-японської війни, після невдач Росії в Першій світовій війні, після відступу Хрущова з Куби в 1962 році і після афганського болота Брежнєва і компанії, яке прискорило горбачовську революцію перебудови і гласності. Російський народ, при всьому своєму відомому терпінні, пробачить багато чого, але не військову поразку», - додав історик.
Саме з цих причин Арон, який щойно закінчив книгу про путінську Росію, стверджує, що конфлікт в Україні ще далекий від завершення і може стати набагато гіршим.
«Зараз у Путіна є два способи закінчити цю війну, яку він не може виграти і з якої він не може піти. Один з них - продовжувати доти, доки Україна не буде знекровлена і/або доки Захід не втомиться від України», - сказав Арон.
А другий спосіб, на його думку, - це «якимось чином довести ситуацію до прямої конфронтації зі США, довести нас до межі тотального стратегічного ядерного обміну, а потім відступити і запропонувати переляканому Заходу загальне врегулювання, яке включало б нейтральну, роззброєну Україну і збереження російської окупації Криму і Донбасу».
Неможливо залізти в голову Путіна і передбачити його наступний крок. Але Фрідман зізнається, що така ситуація його дуже турбує. Тому що з дій Путіна можна сказати, що він знає про провал свого палну «А». І тепер він зробить все, щоб розробити план «Б», щоб виправдати ті жахливі втрати, яких він зазнав в ім'я країни, де всі говорять і де переможені лідери не йдуть мирно у відставку.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google