На підтримку нового прем'єра висловилися 98 депутатів, опозиція участі в засіданні не брала.
Гахарія став п'ятим прем'єр-міністром від правлячої партії "Грузинська мрія" за останні сім років. Він змінив на цьому посту Мамуку Бахтадзе, який очолював уряд рік і два місяці.
Сам Бахтадзе, йдучи у відставку, повідомив, що "створив стратегічну рамку розвитку", у партії зміну прем'єра назвали "удосконаленням вертикалі правління".
Кандидатуру Георгія Гахарія 3 вересня офіційно представив лідер "Грузинської мрії" бізнесмен Бідзіна Іванішвілі. Призначення нового прем'єра грузинське суспільство сприйняло неоднозначно, оскільки під його керівництвом МВС провело кілька резонансних спецоперацій.
Так, у ніч з 20 на 21 червня поліція розігнала акцію протесту біля будівлі парламенту. Правоохоронці застосували спецзасоби: гумові кулі, сльозогінний газ і водомети. Протестувальники кидали в поліцейських пляшки та відбирали щити. Постраждали щонайменше 240 осіб, зокрема понад 30 журналістів. Десятки людей дыстали тяжкі тілесні ушкодження.
Протести в Тбілісі спалахнули ввечері 20 червня, під час засідання Міжпарламентської асамблеї православ'я в будівлі грузинського парламенту. Депутат Держдуми РФ Сергій Гаврилов зайняв крісло спікера і почав виступ російською мовою. Член КПРФ Гаврилов публічно підтримує "уряди" Абхазії і Південної Осетії – окупованих Росією територій Грузії. Опозиційні депутати заблокували проведення засідання, а біля будівлі парламенту почали збиратися обурені громадяни.
29 червня тисячі людей вийшли на вулиці Тбілісі з вимогою відставки голови МВС, на той час силове відомство очолював Георгій Гахарія. Сам силовик пояснив свої дії тим, що повинен був запобігти "насильницькому штурму парламенту".