Нова війна? Ні, але є інші загрози. Навіщо Вучич усіх налякав

Александар Вучич знову налякав сербів.

За неповних три місяці 2024 року президент Сербії вже вдруге попереджає співгромадян про настання лихоліття.

Останнє попередження було опубліковано у Фейсбуці 27 березня й виглядало дуже загадковим: отримано інформацію про загрозу життєвим інтересам Сербії та Республіки Сербської, буде важко як ніколи, але Сербія переможе в боротьбі. Від таких слів тривожно здригнулися не лише в Сербії. А Вучич пообіцяв незабаром розкрити всі потаємні думки та виклики, що стоять перед країною.

Напередодні президентського фейсбучного поста на вулицях сербських міст з’явилися спільні патрулі поліціянтів і озброєних солдатів, від чого напруга лише зросла.

Попередження Вучича породило безліч запитань: що за інформацію він отримав, від кого, з ким боротиметься країна, які виклики стоять перед нею, і головне — невже знову війна?

Відразу відповімо на останнє запитання: про нову балканську війну наразі не йдеться. Неядерна Сербія не зможе воювати (сподіваємося, що й не захоче) ні з ким у регіоні. Адже навколо неї розташовані країни — члени НАТО, а в Косові та Боснії і Герцеговині (БіГ) — бази Альянсу. Сербська влада отримала попередження від США й НАТО: загроза Косову та іншим країнам Західних Балкан є неприпустимою.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Путін хоче війни на Балканах — WSJ

І ось у п’ятницю ввечері Александар Вучич звернувся до народу, більшість якого напевно завмерла біля телевізорів, затамувавши подих. Він розповів багато про що: про складну зовнішньополітичну обстановку, нападки Заходу на Сербію та Республіку Сербську, дружбу з Росією (якщо це дружба), успіхи сербської економіки. Постійно звучала теза про загрозу «життєвим інтересам» Сербії, РС і сербського народу загалом, тиск на нього особисто й багато про що інше. Однак і звернення президента не дало вичерпних відповідей на всі запитання. І головне з них — то які ж саме виклики очікують Сербію в найближчому майбутньому?

Пропонуємо наш варіант відповіді на це запитання.

На першому місці — проблема Косова, яке Вучич стрімко втрачає.

Поки делегації двох країн обговорюють у Брюсселі справді важливу та болючу тему заборони ходіння в Косові динара (офіційна валюта Косова — євро) та повного переходу на євро, парламентські структури Ради Європи й НАТО ухвалили рішення, що дають «зелене світло» членству Косова в НАТО та РЄ. Їх можна оцінити як остаточне визнання Косова незалежною державою більшістю європейських країн.

Тим самим було завдано болючого удару по політиках Сербії, які обстоюють гасло «Косово — це Сербія». Парламентарі двох асамблей запустили процес геополітичних змін, які змусять Вучича нарешті обрати єдино правильне рішення — Сербія продовжує євроінтеграцію, визнавши членство Косова в Раді Європи й НАТО, і припиняє сидіти одночасно на двох стільцях — московському та єесівському. Однак Вучич залишився вірним собі й, схоже, націлений на збереження курсу на євроінтеграцію та дружбу з Москвою. Водночас жодних різких рухів зроблено не буде. Приміром, Сербія не вийде ні з ПАРЄ, ні з ПА НАТО. Та й БРІКС, на саміт якого в Росії отримав запрошення сербський президент, навряд чи приведе Сербію в це утворення.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

На що зважиться Вучич після виборів і протестів?

Треба визнати, що й офіційна Приштина не квапиться виконувати зобов’язання й іноді шантажує своїх союзників. Нещодавно лідери Косова — президент, прем’єр, спікер парламенту — направили листа доповідачці ПАРЄ щодо Косова Дорі Бакоянні і фактично висунули ультиматум: створення Асоціації сербських општин (що є ключовою проблемою для нормалізації відносин Косово та Сербії), забезпечення верховенства права і прав людини, захист «општин небільшості» буде реалізовано тільки після отримання статусу члена Ради Європи.

А в цей час за 350 метрів від кордону з Косовом розгортається сербська військова база, й це стривожило навіть командування НАТО в Косові.

Виклик другий — Боснія і Герцеговина, ситуація в якій стає дедалі небезпечнішою. Вучич, визнавши наявність розбіжностей із Мілорадом Додіком (президентом Республіки Сербської), водночас виявив підтримку сербському народу та підтвердив намір захищати його. Адже, за його словами, оскільки цей ентитет заснований нібито «на геноциді», Захід виношує «ініціативу зі скасування» РС! Але навіть у британському проєкті резолюції РБ ООН 2015 року щодо Сребрениці не йдеться про те, що сербський народ є геноцидним! Тільки засуджується кривава різанина.

Водночас президент сербського ентитету Додік різко активізував свою діяльність щодо підготовки до виходу РС із БіГ. Останніми днями він і його соратники вчинили низку дій, спрямованих проти Конституції БіГ і Дейтонських мирних угод: на надзвичайній сесії Народної скупштини РС депутати вимагали відкликати проєкт закону про вибори високого представника Крістіана Шмідта, «підготовлений в англосаксонських посольствах», який начебто є «незаконним»; ухвалено проєкт закону про вибори, що передбачає створення «своєї» виборчої комісії; тривають заклики до сербів, які працюють в інститутах влади БіГ, ігнорувати свої функції. А раніше було невизнання повноважень високого представника та рішення Конституційного суду, наміри створити власні спецслужби, впровадити контроль на адміністративних кордонах між ентитетами тощо.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Сербія може вийти з Ради Європи, якщо до організації приймуть Косово

Фактично триває реалізація стратегії щодо виходу РС із єдиної країни.

У цьому ж сепаратистському ключі варто розглядати поїздки до Росії віцепрем’єра та міністра закордонних справ Сербії Івіци Дачича та спікера Народної скупштини РС Ненада Стевандича. Відбулися зустрічі з вищим російським керівництвом, під час яких обох запевнили в подальшій підтримці Сербії та РС, їхньої боротьби за захист життєвих інтересів сербського народу.

Нещодавно Вучич, Додік і патріарх СПЦ Порфирій домовилися провести велику великодню асамблею Сербії та РС. На ній планується обговорити питання «виживання сербського народу», збереження сербської мови та кирилиці, спільної культурної спадщини. А за підсумками мають бути ухвалені спільна декларація та інші «загальноправові акти», які буде передано на затвердження обом парламентам. Разом із діями Додіка щодо підготовки виходу РС із БіГ усе це виглядає досить тривожно.

Виклик третій — повторні вибори в Белграді, призначені на 2 червня. Вучич стурбований їх результатом — цілком імовірною втратою його партією (СПП) більшості в міському парламенті. Вибори, які відбулися 17 грудня минулого року, супроводжувалися численними порушеннями й фальсифікаціями. Під тиском опозиції та міжнародної громадськості сербський президент змушений був погодитися на їх повторне проведення. Водночас у лавах його партії та союзників почали виникати проблеми, а опозиція, гуртуючись, знов розпочинає марші протесту. Та й сама столиця хоче бачити нові обличчя в управлінні містом. А для Вучича втрата контролю над Белградом є неприпустимою й може стати першим тривожним дзвіночком для його влади.

Зрештою, четвертий виклик — сам Александар Вучич. Ніхто не заперечує його величезного політичного й управлінського досвіду, вміння знаходити вихід із непростих ситуацій та контролювати їх. Але перебування Вучича в Сербській радикальній партії Воїслава Шешеля, войовничого сербського націоналиста, шанувальника Путіна та військового злочинця, не минуло для сербського лідера безслідно. Звідси і його постійна критика Заходу (яка в його вчорашньому зверненні стала чи не головною темою). Звідси й нерозуміння того, що нинішня Росія — типово імперіалістична, тоталітарна держава-агресор. У цьому ж ряду — й гасло «Косово — це Сербія». Та й нелюбов до демократії сягає корінням у радикальний націоналізм.

Підбиваючи підсумки, зауважимо, що Вучич, оголосивши 27 березня попередження про небезпеки для Сербії, провів чудову пропагандистську кампанію, заінтригувавши ледь не всю Європу й навіть трохи налякавши її. Він забезпечив собі уважну аудиторію, яка очікувала сенсації до самого завершення президентського звернення. Це дало Вучичу змогу змусити її вислухати всі його меседжі. Правильні й не дуже, однозначні й не дуже. Тривожні й не дуже. Але вислухати.