Ніякої «великої російської науки» не існує: експерти розповіли чому

«Велика російська наука» – це пропагандистський міф росіян. І хоч наукові російські журнали є в міжнародних науокметричних базах, їхні склади членів редколегій сфальсифіковані. Багато хто з них не підтримує зв’язків з редакціями, а хтось навіть не знав, що записаний як член редколегії, пишуть Олексій Пластун та Інна Макаренко у статті «Фейкові редактори, «мертві душі» та шахрайство: що не так із «вєлікою» російською наукою».

Так, у Scopus наразі індексовано близько 800 російських журналів, у WoS — до 500, а лише одне видавництво Springer видає понад 200 таких журналів. Війна, розв’язана Росією проти України, зазначають автори, взагалі не завадила присутності російської науки в міжнародному науковому середовищі, адже санкції проти науки — табу.

Однак в рамках дослідження «Потьомкінське село російської науки: фіктивні редакційні ради журналів», проведеного минулого року, виявилося, що серед вчених, які відповіли на запит, лише 22 продовжують співпрацювати з редколегіями російських журналів. 

«Себто близько 15%. Якщо врахувати ряд учених, які не змогли (не схотіли) дати чітку відповідь, виходить, що частка фальсифікацій міжнародного складника редакційних рад російських журналів потенційно сягає 70%», – йдеться у статті.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Фальшивий нейтралітет російської науки

При цьому автори звернули увагу, що із 709 міжнародних членів редколегій російських журналів, які вдалося ідентифікувати, 30 – це українці. Троє з цих українців вже померли, двоє вийшли на пенсію. Решта 15 все ж відповіли на запит і з’ясувалося, що:

• двоє дізналися про свою участь у редколегії від дослідників; 
• дев’ятеро після отриманих листів написали прохання виключити їх із редколегії;
• четверо зробили це ще раніше й не підтримували зв’язків із журналами. 

«Отже, російські журнали вводять читачів в оману стосовно складу своїх редакційних рад, себто порушують принципи академічної доброчесності, що автоматично виводить їх за межі кола академічної недоторканності», – пишуть автори.

Вони звернулися до міжнародних видавців і наукометричних баз даних, аби з’ясувати їхню позицію щодо фіктивних редакційних рад російських журналів. З їхніх відповідей вдалося зробити такий висновок: міжнародні установи не планують нічого робити, аби усунути та не допустити такої практики.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Наукова окупація: як Росія перетворює науку на зброю пропаганди

При цьому Пластун та Макаренко додають, що існують не лише «фальшивi члени» редакційних рад, а й російські інститути, які перебільшують розміри своєї міжнародної співпраці. Зокрема, аналіз планів міжнародної співпраці на 2024 рік Об’єднаного інституту ядерних досліджень у Дубні (Pосія) показує переоцінку кількості інститутів, які з ним співпрацюють, на 11,0–26,8% із 990, які згадуються на його вебсайті. Цей інститут навіть продовжує заявляти про співпрацю з Україною, Польщею та Чехією, які припинили своє членство та співробітництво ще 2022 року.

«Україна нехай і після вже майже трьох років повномасштабного вторгнення має нарешті зайняти проактивну позицію в питанні санкцій проти російської науки та просувати цю ідею серед союзників», – додали автори.

Нагадаємо, росіяни використовують наукову спільноту для поширення пропаганди про приналежність українських окупованих територій до РФ. Зокрема, згідно з дослідженням баз даних наукових публікацій за 2023 рік, понад 50% публікацій з Донецька і Луганська та 90% з Криму вказувались як публікації з РФ. 

Такі випадки трапляються, коли один з авторів статті або член редакційної колегії журналу базується у викраденому інституті на окупованій території або журнал публікує матеріали конференції на підконтрольній росіянам території. Через подібні дії у міжнародній науковій спільноті посилюється сприйняття викрадених українських інститутів як російських. Росіяни також підписують угоди про міжнародну співпрацю від їх імені.