Навіщо Росія лякає Грузію анексією територій

Заступник голови Ради безпеки РФ, колишній російський президент Дмітрій Мєдвєдєв пригрозив приєднати до Росії Південну Осетію й Абхазію. 

«Знову точаться розмови про можливе прийняття Грузії до НАТО. Нам не потрібне повторення історії-2008. Ми, як і раніше, готові вирішувати проблеми за столом переговорів у дусі Статуту ООН. Але якщо в нашого занепокоєння виникнуть реальні обриси — не зволікатимемо. В Абхазії та Південній Осетії ідея приєднання до Росії, як і раніше, популярна. І цілком може бути реалізована, якщо для цього виникнуть вагомі причини», — написав Мєдвєдєв у статті «Невивчені уроки», присвяченій подіям 2008 року. 

У Тбілісі на заяву російського топчиновника відреагували обурено, закликавши «поважати основоположні принципи та норми міжнародного права й виконувати угоду про припинення вогню від 12 серпня 2008 року». Дехто з російських експертів навіть стверджував, що Мєдвєдєв поставив під загрозу російсько-грузинські відносини. Але ж у Грузії при владі — «Грузинська мрія», яка останніми роками зробила низку кроків, зближуючи свою країну з Росією та дистанціюючись від Заходу.

Тбілісі зберігає нейтралітет у російсько-українській війні: країна не приєднується до санкцій проти РФ, унаслідок чого за останні півтора року збільшився товарообіг між Грузією та Росією. Грузинський уряд удався до відновлення прямого авіасполучення. До Грузії почали заходити російські круїзні лайнери. І хоча Тбілісі підтримує Київ під час голосувань у міжнародних організаціях, політика грузинської влади цілком улаштовує Москву. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Грузинський суд покарав українку, затриману на акції проти «російського корабля»

Не дивно, що глава російського зовнішньополітичного відомства Сєргєй Лавров навіть похвалив Тбілісі за неприєднання до санкцій Заходу проти Росії. Навіщо ж у такому разі Кремлю ускладнювати відносини з лояльним до нього партнером, погрожуючи приєднати окуповані частини Грузії? Чи готова Росія розпочати новий конфлікт на Південному Кавказі?

Певною мірою заяву Мєдвєдєва можна пояснити побоюваннями Кремля, що Грузія стане членом НАТО. Але річ у тім, що попри всі рішення Альянсу й готовність грузинської армії Тбілісі сьогодні далекий від членства в клубі. 

З одного боку, в цьому винна політика Тбілісі щодо згортання демократичних реформ, яка призводить до концентрації влади у партії «Грузинська мрія» та її сірого кардинала Бідзіни Іванішвілі, а також до кризи у відносинах із Заходом. З іншого, хоча в НАТО й підтверджують (зокрема й на саміті у Вільнюсі), що Грузія стане членом організації, проте Альянс не готовий прийняти цю південнокавказьку країну. Як і у випадку з Україною, головна причина — страх перед ескалацією конфлікту з Росією.  

Те, що Грузія перебуває нині в сірій зоні, більш ніж улаштовує Москву. Але заяви, подібні до погроз Мєдвєдєва, мають іще більше віддалити Тбілісі від НАТО, посиливши страх грузинської влади перед новим російським вторгненням. Однак у Кремлі переслідують й інші цілі, погрожуючи Грузії анексією Абхазії та Південної Осетії. 

По-перше, в Москві хочуть, аби Тбілісі визнав «нові геополітичні реалії», тобто «незалежність» Абхазії й Південної Осетії. Про це безпосередньо заявив той-таки Мєдвєдєв у інтерв’ю ТАСС і RT: «Сподіваюся, грузинським керівникам вистачить прагматизму визнати реалії, зокрема існування Південної Осетії й Абхазії як самостійних суб’єктів міжнародного права, й вибудувати з ними відносини, оскільки історично це однаково близькі народи».

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

У «Грузинській мрії» заявили, що переглянуть питання авіасполучення з РФ після того, як Грузія стане членом ЄС

Від Тбілісі вимагають також визнати «відповідальність» за агресію та «військові злочини» проти Південної Осетії й Абхазії 2008 року, підписати угоду про незастосування сили й провести роботу з демаркації «кордонів». Та хоча «Грузинська мрія» й робить семимильні кроки в бік Росії, грузинська влада не піде на виконання таких вимог Москви, Сухумі й Цхінвалі. Інакше це стане кінцем перебування при владі «Грузинської мрії».

По-друге, погрожуючи Грузії інкорпорувати до свого складу Абхазію й Південну Осетію, Росія прагне посилити вплив на Південному Кавказі. Річ у тім, що Москва поступово втрачає позиції в регіоні: після 24 лютого 2022 року Баку, користуючись перенаправленням російських військових ресурсів на російсько-український фронт, у своїх діях у Карабасі дедалі менше оглядається на Кремль. Та й вплив Москви на Єреван поступово зменшується: схоже, вірменське керівництво вже бачить гарантами своєї безпеки Іран і Захід, а не Росію.

Однак малоймовірно, що Кремль, загрузнувши у війні з Україною, готовий відкрити нині ще й «другий фронт» на Південному Кавказі проти Грузії. Та й самі квазідержавні об’єднання не так уже й палко бажають увійти до складу Російської Федерації, як про це пише колишній російський президент.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Грузія абсолютний лідер із відкриття рахунків росіянами та грошових переказів з РФ

Президент Південної Осетії Алан Гаглоєв заявляє, що «ми й сьогодні готові розвивати інтеграційні процеси з Російською Федерацією аж до входження до складу РФ». Однак південноосетинські блогери пишуть: хоча ідея входження Південної Осетії до складу Росії досить популярна серед населення, та лише в контексті об’єднання з Північною Осетією в державу Аланія у складі Російської Федерації. Водночас головним мотивом для цього є страх перед вторгненням Грузії.

Якщо в Цхінвалі вітали слова Мєдвєдєва, то в Сухумі вони захвату не викликали: як свідчить секретар Ради безпеки Абхазії Сергій Шамба, його країна не розглядає варіанту входження до складу Російської Федерації. За його словами, політичні сили республіки «виступають за близькі та союзницькі відносини з Росією», але не за те, щоб стати одним із її суб’єктів: «У нас немає таких політичних сил, які пропонують входження до складу Росії. У нас свій, особливий шлях».

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Не за нас: чому Грузія все ближче до Путіна

Така дивна, на перший погляд, заява Шамби цілком зрозуміла: абхазці бояться, що росіяни скуплять землю та нерухомість. У разі інкорпорації квазідержавного об’єднання до складу Росії роль місцевого істеблішменту в управлінні Абхазії та його можливості для збагачення зменшуватимуться, водночас роль приїжджих «варягів» із російської глибинки зростатиме. І хоча Абхазія — російський сателіт, абхазькі клани не хочуть ділитися владою, грошима, власністю. Тому Сухумі влаштовує статус-кво. 

Крім того, хоча Абхазія й залежна від Росії в багатьох сферах (військовій, туристичній тощо), ця залежність менша, ніж у Південної Осетії. Насамперед тому, що серйозні позиції в Абхазії посідає Туреччина, яку цікавлять у частково визнаній республіці дві речі — металобрухт і горіхи.

У Москві з цими особливостями абхазької «кухні» чудово обізнані. Як очевидною для росіян була й негативна реакція Тбілісі на заяву колишнього російського президента. Але погроза Мєдвєдєва інкорпорувати до складу РФ Абхазію та Південну Осетію є демонстрацією російських амбіцій, нагадуванням Тбілісі про інтереси Росії, яка слабшає.