Підтримати
У Вашингтоні відгриміли урочистості з нагоди 75-річчя НАТО.
На саміті Альянсу лідери прощалися зі старим генсеком організації Єнсом Столтенбергом. Обговорювали підтримку України та посилення стримування Росії. Вирішували питання збільшення витрат на оборону з боку Європи. Критикували Китай за підтримку воєнних дій Росії в Україні. Оцінювали погрозу Путіна застосувати ядерну зброю. Зважували потенційні ризики, пов’язані з можливим поверненням Дональда Трампа до Білого дому.
У підсумковій декларації Альянс назвав Росію відповідальною за війну проти України. Засудив «безвідповідальну ядерну риторику» Кремля. Визнав, що РФ інтенсифікувала свої «агресивні гібридні дії проти союзників» по НАТО, у тому числі через своїх проксі. Вказав, що Китай став вирішальним фактором, який сприяє війні Росії проти України завдяки підтримці російської оборонно-промислової бази. Звинуватив Іран та Північну Корею у прямій військовій підтримці РФ.
В тіні саміту були ультиматум Путіна Україні та Заходу стосовно визнання «нових територіальних реалій», «миротворче» турне угорського прем’єра Орбана, страх членів Альянсу перед перемогою Трампа. Тлом зустрічі став масований ракетний удар по Києву та інших українських містах, завданий росіянами напередодні саміту. Одна з ракет поцілила в будівлю дитячої лікарні «Охматдит». Унаслідок обстрілу загинуло 42 українці, серед них четверо дітей. Ще близько 190 людей дістали поранення.
Загалом саміт відбувся без скандалів, але з яскравою промовою Джо Байдена на відкритті триденного заходу, як того й хотів Білий дім, який переживає непростий період передвиборчої кампанії. Не зіпсували свята ні Дональд Трамп, ні президент Володимир Зеленський: прагнучи одержати для України запрошення до НАТО, торік по дорозі на Вільнюський саміт український президент написав різкий пост, який обурив багатьох західних політиків і дипломатів.
Який міст для України збудувала НАТО?
Але якщо в столицях країн — членів Альянсу й були задоволені заходом, який надіслав «потужний сигнал єдності та рішучості», то Київ мав усі підстави для невдоволення Вашингтонським самітом: лідери НАТО, обіцяючи Україні допомогу, водночас демонстрували слабкість перед Путіним, упевненим у своїй перемозі над нашою країною. Стосувалося це передусім офіційного запрошення нашої країни до Альянсу.
Для України запрошення означало б не лише те, що ультиматуми Путіна не діють, а й значне посилення нашої позиції на майбутніх переговорах із Росією. Однак президент США Джо Байден і канцлер ФРН Олаф Шольц не готові були зробити саміт історичним і продемонструвати лідерство у захисті демократії, міжнародного права та світопорядку. Не поступаючись тиску українців і союзників, побоюючись залучення НАТО до прямого збройного зіткнення з РФ, Білий дім і Бундесканцлерамт готові були лише запропонувати Україні «міст» до членства, зробити «конкретні кроки» для вступу до Альянсу й надати «сильний пакет підтримки».
Хоча на Банковій і далі порушують питання щодо запрошення, за відсутності перспектив його одержання в Києві поставили скромніші цілі. По-перше, з огляду на можливу перемогу Трампа, безупинні спроби схилити Київ до переговорів із Москвою та кількаразові заяви Путіна про фіксацію нейтралітету України й «нових територіальних реалій» українська сторона мала намір укотре підтвердити в підсумковому документі саміту стратегічну мету нашої країни — членство в НАТО.
По-друге, за відсутності перспективи в найближчому майбутньому одержати «парасольку безпеки» статті 5 Вашингтонського договору в Києві мали намір домогтися, щоб Альянс посилив обороноздатність України. Це передбачало б як підписання відповідних документів у сфері безпеки, так і виділення нашій країні військової допомоги — зброї, техніки, боєприпасів. Адже одна з причин поступового відступу наших військ і закріплення росіян на захоплених позиціях — брак у ЗСУ зброї.
Чи вдалося українській дипломатії досягти цих цілей? Загалом так.
Незважаючи на завзятий опір американської сторони, з допомогою країн Балтії, Польщі, Франції та Великої Британії Київ зумів пробити в підсумковій декларації саміту меседж про «незворотний шлях до повної євроатлантичної інтеграції, включно з членством у НАТО». Як зазначено в декларації, «рішення саміту Альянсу й Ради НАТО—Україна в поєднанні з поточною роботою союзників є мостом до членства України в НАТО».
Стосовно ж запрошення приєднатися до Альянсу, НАТО направить його Україні, але тільки тоді, коли союзники погодяться, що Київ виконав усі необхідні умови. Тобто наша країна має здійснити низку реформ, перш ніж її амбіції буде реалізовано. Ці зобов’язання Києва включають не лише нарощування потенціалу, аби погодити роботу оборонного та безпекового секторів України зі стандартами НАТО, а й боротьбу з корупцією.
Формулювання про «незворотний шлях» за змістом мало чим відрізняється від декларації Бухарестського саміту, де було зазначено, що Україна стане членом Альянсу, або комюніке Вільнюського саміту, який зафіксував, що «майбутнє України — в НАТО». У Києві знаходять розраду в тому, що рішення, ухвалене всіма 32 країнами, дає нашій державі надію на те, що членство в НАТО не буде предметом торгу на майбутніх переговорах із Москвою.
От лишень надія ця дуже слабка: у Вашингтоні, Берліні, Будапешті чи будь-якій іншій столиці неважко буде проігнорувати обіцянки, дані нам на самітах Альянсу. А з огляду на заяву лідерів країн — членів організації про те, що Київ вступить до НАТО тільки після війни, відсутність у Байдена бажання «підтримати натовізацію України» для Путіна означає запрошення продовжувати воєнні дії проти нашої країни.
У разі ж перемоги Трампа на листопадових виборах президента США, за інформацією Politico, варто очікувати радикальної переорієнтації Вашингтона стосовно НАТО й Росії. Зокрема, згідно з баченням Трампа, Альянс має відмовитися від подальшого розширення на схід, тобто виключити можливість членства України та Грузії. Крім того, Вашингтон обговорюватиме з Путіним, скільки захопленої української території той залишить під власним контролем.
Слова про «незворотний шлях» до членства в НАТО — важливе формулювання, зафіксоване в натовському документі. Проте воно аж ніяк не гарантує членства нашої країни в Альянсі й не вирішує проблеми безпеки України та Європи. Тільки повноправне членство нашої країни в НАТО здатне забезпечити сталий мир у Старому Світі. Однак країни Альянсу, і насамперед США, як і раніше бояться Росію і здригаються від погроз Путіна. На жаль, НАТО на саміті у Вашингтоні не сформулювало стратегію підтримки України та не продемонструвало свого бачення стратегічного результату російсько-української війни.
Не вирішують цієї проблеми й угоди про співробітництво у сфері безпеки. (У Вашингтоні Україна підписала їх з Люксембургом та Румунією, а також Security Compact — документ, який об’єднує усі подібні угоди, підписані Україною з країнами — членами НАТО.) Вони лише формалізують зобов’язання сприяти зміцненню обороноздатності України та створюють правову базу для постачання зброї Києву, навчання українських військових у країнах-партнерах, але зовсім не передбачають зобов’язання країн Заходу відправляти війська до нашої країни в разі нової агресії.
Як НАТО намагається «захистити від Трампа» допомогу Україні
Більш практичним результатом саміту, ніж слова про «незворотний шлях», стало рішення виділити додаткові засоби ППО, навчати наших солдатів, створити логістичні хаби у Східній Європі.
У відповідь на удари по Києву США та союзники анонсували передачу Україні п’ятьох систем ППО — чотирьох ЗРК Patriot і системи SAMP-T. Виступаючи на саміті, Байден заявив, що на підтримку української ППО союзники виділять понад 1 млрд дол. Київ також одержить десятки тактичних систем ППО, включно з NASAMS, HAWK, IRIS T-SLM, IRIS T-SLS і Gepard. Утім, як зазначає Bloomberg, частину цих систем країни НАТО обіцяли ще цієї весни.
Попри зусилля української сторони американці, побоюючись реакції Кремля, так і не погодилися зняти обмеження на удари по території Росії. Зате британці дозволили Києву удари крилатими ракетами Storm Shadow по військових об’єктах углиб російської території.
Для Києва важливим є не лише постачання систем Patriot і літаків F-16. Члени НАТО мають усвідомити необхідність збільшити виробництво зброї та боєприпасів не лише для власної оборони, а й для України: їх брак призводить до втрати територій і загибелі українців. Росію підтримують такі країни, як Китай, Північна Корея й Іран. І тому члени НАТО мають зробити все, аби збалансувати потенціал оборонного виробництва Росії.
Не менш важливо, аби члени Альянсу повною мірою виконували взяті на себе зобов’язання. Так, президент Румунії Клаус Йоганніс на саміті визнав, що Україна одержала від країн НАТО лише половину обіцяної допомоги. «Гадаю, настав час бути реалістами: ми надали приблизно половину того, що обіцяли. Такого постачання недостатньо. І якщо країни Заходу хочуть перемоги України, то треба передати більше», — заявив Йоганніс.
Знаковою подією саміту стала новина про те, що «зараз відбувається передача винищувачів F-16 із Данії та Нідерландів, і ці винищувачі літатимуть у небі України цього літа». Йдеться про 43 літаки. Але ще під час виступу в Інституті Рональда Рейгана в США Володимир Зеленський зазначив, що поки Україна не отримає 128 літаків, вона не зможе мати з росіянами паритет у небі, оскільки окупанти щодня використовують проти нашої країни 300 літаків.
На саміті Альянс також ухвалив «сильний пакет підтримки» України. Він передбачає:
По-перше, те, що НАТО бере на себе координаційну роль у наданні військової допомоги Україні та створює Ініціативу з питань допомоги у сфері безпеки та підготовки сил для України (NSATU) для координації союзниками й партнерами. Штаб-квартира NSATU буде розташована у Вісбадені, а центри матеріально-технічного забезпечення — у Східній Європі. НАТО координуватиме навчання та передачу обладнання, сприятиме логістиці техніки й надаватиме підтримку довгостроковому розвитку Збройних сил України.
У такий спосіб НАТО намагається «захистити від Трампа» допомогу Україні. Адже в разі повернення до Білого дому Трамп може своїм рішенням закрити американське командування у Вісбадені. Однак для того, щоб ліквідувати NSATU, потрібне спільне рішення Альянсу.
По-друге, реалізацію ідеї генсека НАТО Єнса Столтенберга стосовно довгострокового й сталого фінансування України з боку членів Альянсу. 2025 року нашій країні зобов’язуються виділити 40 млрд євро у вигляді військової допомоги, щоб вона змогла здобути перемогу. Згідно з планом, половину внеску, розподіленого між прямою військовою допомогою, товарами, послугами та навчанням, нададуть США, а решту 20 млрд євро — європейські члени Альянсу.
Нагадаємо, що 40 млрд євро — це не нові фінансові зобов’язання країн — членів Альянсу, а середньорічна допомога всіх країн — членів НАТО, яку виділяли Києву протягом попередніх двох років.
По-третє, надання дорожньої карти взаємосумісності Україна—НАТО. Цей документ передбачає вдосконалений процес планування й оцінки реформ у сфері оборонних закупівель, громадянського й демократичного контролю, гендерної рівності тощо, а також технологічну сумісність (зокрема у сфері ППО). Водночас для досягнення критеріїв передбачено термін від трьох до десяти років.
По-четверте, створення Спільного центру аналізу, підготовки й навчання НАТО—Україна (JATEC) для вивчення та застосування уроків війни Росії проти України й підвищення оперативної сумісності України з НАТО.
По-п’яте, призначення старшого представника НАТО в Україні, який допоможе координувати роботу з модернізації, сумісності та стандартизації українських Збройних сил.
* * *
Саміт НАТО у Вашингтоні не приніс Україні запрошення приєднатися до Альянсу. Але загалом його результати виявилися дещо кращими, ніж рік тому у Вільнюсі.
Фіксація зобов’язань, які взяли на себе члени організації як щодо майбутнього членства Києва, так і щодо надання нашій країні військової допомоги та фінансування, цей натовський захід мав досить високий рівень ККД для України. Можливо, саміт у Гаазі 2025 року буде вдалішим для нас. Принаймні президент Польщі Анджей Дуда висловив сподівання, що на наступному саміті Україна одержить запрошення до НАТО.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google