Наскільки прогресивними є політичні погляди Зеленського — The Atlantic Council 

Обрання зірки українського шоу-бізнесу Володимира Зеленського президентом України навесні 2019 року неабияк порадувало українців з прогресивними поглядами. Його передвиборча кампанія базувалася на прогресивних та ліберальних гаслах, що підсилювали надії на прискорення проєвропейських реформ, розпочатих під час президентства його попередника Петра Порошенка, пише The Atlantic Council.

Також перемога Зеленського порадувала і багатьох представників української ЛГБТ-спільноти.

Попри те, що Зеленський не давав конкретних обіцянок протягом своєї передвиборчої кампанії щодо одностатевих шлюбів, його прагнення узаконити ігровий бізнес стимулювало сподівання на подібні ліберальні позиції щодо інших соціальних питань.

Однак, реальна ситуація склалася дещо інакше. Замість спрямування зусиль на європейську інтеграцію України протягом перших вісімнадцяти місяців перебування на посаді Зеленського, відбулося пожвавлення прокремлівського впливу та помітний спад підтримки ліберальної соціальної політики.

Деякі напрямки соціальної політики Зеленського викликають здивування серед спостерігачів стосовно того, яким насправді є ставлення чинного українського президента до лібералізму, до прав ЛГБТ-спільноти та інших соціальних проблем.

На початкових етапах своєї політичної кар’єри на початку 2019 року колишній комік Зеленський вважався молодим і прогресивним кандидатом у президенти, який представляв зміну поколінь та контрастував із пострадянською елітою країни. Пітримка серед великої кількості молодих українських виборців значною мірою допомогла Зеленському здобути перемогу під час виборчих перегонів.

Зеленський провів досить успішну передвиборчу кампанію в соцмережах, ставши фактично першим українським політиком, який використав Instagram як платформу для спілкування з виборцями.

Порівняно з «холодними» та надто офіційними медіа-стратегіями його суперників, «стиль передвиборчої кампанії» Зеленського змусив багатьох припустити, що його лідерство  означає швидку європеїзацію та лібералізацію українського суспільства.

Ці очікування все ще не виправдані. Через півтора роки його президентства позиція Зеленського щодо ЛГБТ-спільноти та інших соціальних питань залишається незрозумілою. Під час своєї першої великої прес-конференції в жовтні 2019 року він заявив, що всі українці мають право вільно обирати свою мову, релігію та сексуальну орієнтацію.

Однак подальший розвиток подій змусив багатьох поставити під сумнів прогресивність поглядів Зеленського.

Ще в 2016 році Міністерство юстиції України створило Управління з прав людини, якому було доручено координувати розробку законодавства з прав людини та європейської інтеграції. Однак у лютому 2020 року український уряд прийняв рішення про закриття Управління з прав людини. Через три місяці український міністр юстиції заявив про те, що права людини більше не є пріоритетом для міністерства.

Партія "Слуга народу" Зеленського фактично почала змінювати свою офіційну ідеологію. Під час агітації протягом парламентських виборів у липні 2019 року політична сила президента позиціонувала себе як "лібертаріанська партія", яка веде боротьбу за права та свободи людини. Однак під час з'їзду в лютому 2020 року члени партії проголосували за прийняття так званої "центристської ідеології". Ця очевидна непослідовність викликала звинувачення у популізмі та змусила українців задуматися про те, за що насправді виступає політична партія Зеленського.

Найбільш тривожним сигналом про зміну підходу партії "Слуга народу" до соціальних питань став крок на початку 2020 року щодо створення парламентської групи, яка повинна протистояти закликам до розширення прав представників ЛГБТ-спільноти в Україні.

Цей крок був ініційований народним депутатом від "Слуги народу" Святославом Юрашем а також представником  прокремлівської партії "Опозиційна платформа - За життя" Олегом Волошиним. Юраш підтвердив, що парламентська група буде виступати проти одностатевих шлюбів.

У квітні 2020 року Волошин зареєстрував законопроєкт про кримінальну відповідальність за "публічні заклики та пропаганду, що руйнують інститут сім'ї, позашлюбні та неприродні статеві стосунки". Цей законопроєкт був відхилений парламентом у вересні, але це не єдиний запропонований законодавчий акт в сучасній Україні, який націлений на утиски прав представників української ЛГБТ-спільноти.

22 липня народні депутати Георгій Мазурашу та Олена Лис від партії «Слуга народу» зареєстрували новий законопроєкт, який передбачає встановлення адміністративної відповідальності за «пропаганду гомосексуалізму та трансгендеризму». Насторожує те, що текст цього законопроєкту є майже буквальним перекладом його російського аналогу.

Таке недавнє відлуння російського законодавства спрямованого проти ЛГБТ-спільноти викликає підозри.

До і під час Революції в Україні 2013-2014 років гомофобські повідомлення про одностатеві шлюби та заперечення рівності відігравали ключову роль у зусиллях Кремля, направлених на дискредитацію амбіцій України щодо європейської інтеграції. Останнім часом проросійські політичні сили України спостерігають відновлення свого впливу під час президентства Зеленського, пропаганда проти ЛГБТ також стає все більш помітною.

Такий «приплив нетерпимості», який наростає, створює фізичну небезпеку для членів ЛГБТ-спільноти в Україні. Нещодавнє дослідження показало, що протягом перших дев'яти місяців 2020 року від найбільшої кількості фізичних або словесних нападів страждали саме активісти української ЛГБТ-спільноти.

Поки що рано виносити остаточний вердикт щодо підходу адміністрації Зеленського до прав ЛГБТ-спільноти, але розвиток подій на даний момент свідчить далеко не на користь Зеленського.

Україна досягла певного прогресу в цьому напрямку після Революції 2014 року, включаючи зміни до трудового кодексу, що забороняли дискримінацію за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, однак під час перебування Володимира Зеленського на посаді не було подальшого прогресу з таких ключових питань, як правовий статус одностатевих шлюбів, для прикладу. Натомість зараз можна простежити чітку тенденцію до скорочення підтримки прав ЛГБТ-спільноти в Україні, резюмує видання.