Наскільки погані санкції проти Північної Кореї – The Economist

Все більш серйозні торгові та інші санкції, введені ООН проти Північної Кореї, спрямовані на те, щоб змусити диктатора Кім Чен Ина відмовитися від своєї ядерної зброї. Вплив санкцій відіграв певну роль у тому, щоб змусити Кіма припинити ядерні випробування і запуски ракет, а потім і протягнути "руку дружби" Південный Кореї і США на саміті в Сінгапурі. Видання The Economist у свіжому номері пише, що пролонгація санкцій, за словами переговірників від США, дуже важлива для продовження тиску на Кіма.

Навіть у кращі часи стан економіки Північної Кореї був досить жалюгідним. Більша частина держави закрита для міжнародного співтовариства, а влада не публікує практично жодних економічних даних. І спроба скомпонувати загальну картинку про КНДР – доля інших, але не північнокорейців. Минулого тижня центральний банк Південної Кореї розповів, що минулорічні санкції були досить жорсткими для економіки КНДР, навіть перш, ніж найбільші з них встигли вступити в силу.

За даними Центробанку Південної Кореї, в 2017 році ВВП КНДР скоротився на 3,5%, що стало найбільшим падінням за останні 20 років, коли у 1997 році жителі країни голодували. Найбільші наслідки спостерігалися у секторах, на які прямо націлені санкції: видобуток знизився на 11%, важка промисловість на 10,4% і будівництво на 4,4%. Експорт у Китай також різко скоротився.

Все це пов'язано з санкціями, які заподіюють серйозну біль економіці Північної Кореї. Більша частина нафти та продуктів в країну надходить через Китай. Кім Бен-Йон з Сеульського національного університету розповів, що цифри говорять про більшу уразливість економіки Півночі перед зовнішніми потрясіннями, ніж цього можна було очікувати для закритої економіки. Він очікує, що в цьому році економіка впаде ще більше, так як скорочення доходів від експорту впливає на імпорт і споживання.

Проте історія може бути не такою простою, як пропонують цифри Центробанку Південної Кореї. Деякі показники явно не збігаються з оцінкою. На чорному ринку північнокорейський вон піднявся по відношенню до долара з тих пір, як Кім Чен Ин прийшов до влади після смерті свого батька в кінці 2011 року. Неофіційні ціни на паливо не показують великого економічного навантаження. А прогулянки по Пхеньяну показують, що йде бум будівництва і споживання.

Іншою причиною для скептицизму є оцінки врожаю Центрального банку, які надходять з агентства з розвитку сільських районів Південної Кореї. Його уявлення про продукцію північнокорейських ферм трохи краще, ніж інших. Між тим, інші дані надходять з Національного розвідувального агентства. Статистика торгівлі заснована на даних, наданих Китаєм. Підтримавши санкції ООН, Пекін зацікавлений у зменшенні масштабів своїх економічних відносин з Північною Кореєю. Нарешті, в офіційних розрахунках мало враховується розмір тіньової економіки, завдяки якій звичайні північнокорейці заробляють значну частину коштів для свого існування.

Крім того, санкції можна обійти, а Північ - майстер викручуватися. Краби, спіймані в північнокорейських водах, продаються китайським або російським рибалкам прямо в море або посеред річки. Сушені морепродукти вивозяться контрабандою через сухопутний кордон з Китаєм на півночі країни. Для контрабанди вугілля північнокорейські кораблі відключають маячки своїх суден при виході з територіальних вод. Вони імітують портові дзвінки в Китаї чи Росії, створюючи враження, що вони там завантажуються, перш ніж переїхати в інший порт для розвантаження. Фінансові операції, пов'язані з цими продажами, замасковані через мережу компаній за кордоном. Кілька тисяч тонн північнокорейського вугілля, маркованого як російський, в минулому році потрапили в азіатські порти. Умовний експорт з корабля на корабель в Східно-Китайському або Японському морях є ще одним, хоча і більш ризикованим, прийомом.

Важливіше, ніж ці тактики - змінення поглядів в Китаї. Це найбільший торговий партнер Півночі, і у режиму санкцій немає сильного впливу без всебічної інтеграції в них. Китайські дипломати в ООН продовжують прислухатися до санкцій. Тим не менш, воля до їх дотримання свідчить про те, що ядерна напруженість на Корейському півострові слабшає, а зв'язки поліпшуються. Після зустрічей між Кімом і главою КНР Сі Цзиньпинем, китайські офіційні особи знову вітаються в Пхеньяні. За повідомленнями, Пекін схвалив план для прикордонній провінції Ляонін на суму 88 млн доларів. Ці кошти витратять на нові дороги на північнокорейській стороні мосту "дружби", що зв'язує дві країни в Даньдуні.

На прес-конференції після саміту в Сінгапурі Трамп визнав, що Китай послаблює тиск на Північну Корею. За його словами, Китай контролював кордон "трохи слабше... за останні пару місяців, але все в порядку". Люди з китайської сторони кажуть, що торгівля і контрабанда набагато менше заважає чиновникам, ніж раніше. Китайським чиновникам ніколи не подобалися санкції. Тепер влада в Пекіні вважає, що їх виконання менш пріоритетно або ж взагалі порушують їх.

З точки зору часу, зусиль і втраченої торгівлі будь-режим санкцій витратний для тих, хто їх застосовує, вважає Андреа Бергер з Королівського коледжу в Лондоні. Минулого тижня Китай і Росія відмовилися від американської прохання в ООН активізувати застосування санкцій. Південна Корея запитує (і отримує) обхід санкцій для своїх справ з Північчю.

Таким чином, ефективність економічного тиску може продовжувати слабшати. 22 липня The Washington Post повідомила про розчарування Трампа, що занадто мало було вийшло з саміту з Кімом, хоча він зробив дуже багато для хайпу. Як і очікувалося, Трамп в Twitter на цьому тижні спростував повідомлення.

23 липня спостерігачі за Північною Кореєю, сайт 38 North, опублікували супутникові знімки, в яких говорилося про те, що КНДР почала демонтаж ключового майданчику для запуску міжконтинентальних ракет. Якщо це правда, Трамп безсумнівно похвалиться санкціями, і тим, що його блискуча дипломатія працює. Навіть якщо Кім збереже інші об'єкти і ракети – і буде користуватися перевагами послаблення режиму санкцій.