Міграційна криза на білорусько-польському кордоні ризикує розділити ЄС — FT

Відеозаписи, де видно, як білоруські силовики супроводжують мігрантів з країн Близького Сходу до польського кордону стурбували всю Європу. Мігранти намагаються потрапити до Польщі, а звідти, якщо пощастить, до Німеччини чи іншої європейської країни, пише Financial Times.

Литва, яка також постраждала від подібного «нападу», оголосила надзвичайний стан. Все це знаменує ескалацію кризи, яка почалася ще влітку. Кілька тисяч мігрантів перетнули польський кордон, але багато з них були витіснені назад до Білорусі. З настанням холоду все більше людей можуть загинути.  

Використання мігрантів, які прагнуть кращого життя, як зброї є підступним актом. Організатором такого тиску став білоруський диктатор Олександр Лукашенко.

За ним, ймовірно, прихований і президент Росії Володимир Путін, який вже підписав «план інтеграції» з Білоруссю, спрямований на уніфікацію оборонної та фінансової політики двох країн.

У Лукашенка є декілька цілей: відвернути увагу від політичних проблем вдома, дестабілізувати Польщу та Литву і посіяти розбрат у Європі.

На жаль, він пробивається на всіх фронтах, хоча ЄС підтримав право Варшави захищати свої кордони. І все ж Польщі та Європі потрібна більш скоординована, раціональна і насамперед гуманна політика, щоб протистояти агресивним діям Лукашенка.

Історія почалася минулого року, коли Лукашенко, боячись програти президентські вибори, жорстоко розправився з демократичною опозицією.

У травні Білорусь захопила пасажирський літак, щоб заарештувати журналіста, який критикував режим Лукашенка.

Ставши «торговцем людьми», білоруський диктатор націлився на європейські санкції. З літа літаки привозили мігрантів з Близького Сходу та інших регіонів до Мінська з обіцянкою подальшого «квитка» до Європи.

Люди, які тікають від бідності та конфліктів, платять тисячі доларів за «екскурсійну подорож», яка, за їхніми сподіваннями, приведе до кращого життя. Тим часом для режиму Лукашенка торгівля біженцями стала новим джерелом прибутків.

Польський уряд стоїть на порозі дилеми. Якщо впустити біженців, Лукашенко з радістю пришле ще більше мігрантів. Відштовхнути їх, і Польща порушить міжнародне законодавство.

Щоденні новини про біженців, які намагаються потрапити в країну, поляризували польське суспільство. Деякі люди демонструють зневагу до мігрантів, а інші захищають їхні права.

Уряд Польщі хоче побудувати стіну і направив до кордону військових. Щоночі охоронці беруть участь у зіткненнях з відчайдушними мігрантами, що затьмарює імідж Варшави як поборниці прав людини.

Поляризація суспільства на тлі міграційної кризи не є чимось новим для Польщі.

У 2015 році польська партія «Право і справедливість» прийшла до влади на тлі кризи з біженцями, коли канцлер Німеччини Ангела Меркель прийняла близько мільйона мігрантів.

Цього разу мігранти також стали пішаками у більшій геополітичній грі. Однак, попри те, що Лукашенко здобув певні переваги, його політика може мати зворотний результат.

Лукашенко сподівається шантажувати Європу, щоб вона скасувала санкції.

Натомість ЄС повинен їх посилити. Треба чинити дипломатичний та економічний тиск на компанії, включаючи авіаперевізників, які стали прихильниками «торгівлі людьми».

Водночас, до мігрантів потрібно ставитися відповідно до міжнародного права та гуманітарних принципів.

Польща може тісніше співпрацювати зі своїми партнерами з ЄС. Лише законні і гуманні дії допоможуть зупинити агресивний шантаж Лукашенка, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Невелика група мігрантів з Білорусі прорвалася через польський кордон — відео

Олександр Лукашенко вирішив помститися Європі за санкції та схилити Захід до перемовин із ним. Сьогодні на польсько-білоруському кордоні зібралися тисячі мігрантів із Близького Сходу, які з допомогою білоруських силовиків намагаються потрапити до країн Євросоюзу. Ситуація на кордоні склалася критична: зростає, з одного боку, ймовірність прориву кордону, з іншого — гуманітарної катастрофи.

Про те, що відбувається на польсько-білоруському кордоні і як Польща буде вирішувати міграційну кризу, — читайте у статті Олександра Шевченка «Лукашенко проти Європи: кривава гра на витривалість».