Міфи про Росію: Путін не зробив її "великою", і США не винні у її бідах – WP

Під час президентських дебатів у 2012 році 3 розкритикував свого опонента-республіканця Мітта Ромні за те, що він назвав Росію "геополітичним ворогом №1" для США.

Але через чотири роки, коли Росія агресивно вчинила з Україною і "закрутила політичні гайки" в межах своїх кордонів, з'явився широкий консенсус, що Росія дійсно загрожує США і їхнім союзникам. Однак досі бракує реального розуміння, що таке сьогоднішня російська держава насправді.

Про це на сторінках Washington Post пише російський публіцист Маша Гессен, яка перелічує п'ять поширених міфів про свою рідну країну.

Міф перший – "Росія намагається допомогти Дональду Трампу перемогти на виборах". Ця думка стала поширеною минулого літа. Однак, на думку автора, вона не стільки міф, скільки теорія змови, оскільки, як і у більшості з них, це твердження починається з реальних фактів і доповнюється вигаданими зв'язками між ними. Це дозволяє всім дійсним подіям разом мати більш важливий вигляд, ніж вони є насправді. Факт у тому, що Путін хотів би бачити на посаді президента США будь-кого, але тільки не Гіларі Клінтон. У 2011-2012 роках він звинувачував особисто її в підбуренні протестів проти сфальсифікованих виборів. Однак він точно не фанат Трампа, хоча мільярдер, схоже, сам так вважає. Путін назвав Трампа "яскравим", а не "надзвичайним" і згадав про нього лише двічі. Докази зв'язків Трампа з Москвою також мізерні. У всякому разі, жодні зачіпки не вказують на його справи з Кремлем.

Значно серйозніший епізод – це хакерська атака на системи Демократичної партії США, у організації якої президент Барак Обама звинуватив російський уряд. Але Росія так поводиться в усьому світі. В 2007 році вона влаштувала атаки на мережі Естонії. Мета таких нападів – вивести з ладу. Але не обов'язково це повинно йти на користь Трампу.

Міф другий – "Путін зробив Росію знову великою". Трамп неодноразово хвалив Путіна, називаючи його "сильним лідером", який "доклав зусиль для відновлення іміджу Росії і її повернення епохи Росії". Більшість республіканців згодні з цим описом. Путін сам опирається на відновлення стабільності і економічного благополуччя після хаосу і бідності 90-х років. Середньостатистичний росіянин сьогодні дійсно живе краще, ніж 20 років тому, але гірше ніж 5 чи навіть 2 роки тому, коли ціна на нафту, яка зовсім не підкоряється Путіну, була на піку.

Стабільність – досить ілюзорна міра. Можна припустити, що вона стосується безпеки. Статистичні дані, яким би можна було б довіряти стовідсотково, навряд чи можна знайти. Але Росія, вочевидь, країна з найвищим рівнем убивств у світі. І цей показник не скорочувався навіть тоді, коли економіка була на підйомі. Гучні убивства журналістів, політиків і підприємців, з яких принаймні одне британські слідчі пов'язали з Путіним особисто, навряд чи допомагають безпеці. Інший індикатор стабільності – це сильні соціальні гарантії. Але навіть в роки свого багатства Росія майже не інвестувала в інфраструктуру і соціальні програми, хоча витрати на армію зростали дуже швидко. Сьогодні у лікарнях Москви пацієнтів просять приходити з власними шприцами, як і в 90-х. І в цей час, уряд скорочує витрати на соціальні програми і пенсії.

Третій міф – "росіяни підтримують політику Путіна". Коли Росія анексувала Крим в березні 2014 року, рейтинг підтримки підскочив до 90%. Сьогодні підконтрольні Кремлю агенції кажуть, що Путіна підтримують 82% виборців чи й навіть вище. Водночас, росіяни дуже невдоволені роботою прем'єр-міністра Дмитра Медведєва. Його негативний рейтинг сягає 51%, а його уряду в цілому – 55%. При цьому парламентом невдоволені 62% виборців. Всі три інститути фактично існують для легітимізації дій Кремля, який керує Путін на пряму. При цьому більшість росіян також кажуть, що песимістично ставляться до перспектив свого майбутнього.

І як пояснити цей різкий контраст? Російські громадяни напружені, страждають від невизначеності і намагаються ідентифікувати себе з сильним лідером. Вони підтримують Путіна лише тому, що він не лишив їм іншого вибору.

Четвертий міф – "російське суспільство консервативне". Путін критикував Захід за "заперечення моральних принципів і традиційних цінностей", виставляючи Росію в якості захисника цих цінностей. Російський уряд навіть ухвалив закон про заборону "пропаганди гомосексуальності" і всиновлення російських дітей сім'ями з країн, де одностатеві шлюби дозволені. В результаті Росія стала взірцем для "правих" екстремістів по всьому світу. Але радикали будуть розчаровані. Адже росіяни досить ліберальні в поглядах на безліч соціальних проблем.

Більше половини росіян не бачать нічого поганого в дошлюбних статевих відносинах, третина вважають кохання лише "передумовою" для сексу і чверть не вважає подружню зраду чимось поганим. Росіяни також ліберально ставляться до абортів. Лише 20% вважають, що уряд повинен їх заборонити,в той час такої думки дотримуються 40% американців. Справа в тому, що Путін намагається вселити в розум росіян вигадані уявлення про традиційне минуле, а також про ворогів, які нібито загрожують йому. Таким ворогом сьогодні можуть стати люди із ЛГБТ-спільноти, завтра – українці, а після завтра – американці. І поки народ злиться на цих ворогів, Путін лишається при владі.

П'ятий міф – "російська політика стала реакцією на дії Заходу". Під час дебатів між кандидатами у віце-президенти США республіканець Майк Пенс звинуватив політику "перезавантаження" Гіларі Клінтон в тому, що Путін вторгся в Україну і Сирію. А його опонент-демократ Тім Кейн заперечив, що політика його соратниці була ефективною.

Він нагадав, що Держсекретар Гіларі Клінтон працювала над угодою з Росією, яка врешті дозволила скоротити ядерні арсенали. Дивно те, що обидва політики між рядків погодилися, що політика США якось визначила поведінку Росії. Це великий міф, якого чомусь дотримуються обидва табори. "Ліві" наполягають, що нечутливість Америки "довела" Москву до агресії, а "праві", навпаки, звинувачують у цьому американську м'якість.

Насправді ж Путін відродив стару радянську риторику проти Заходу відколи він прийшов до влади 17 років тому. Коли можливість атакувати колишні радянські республіки з'явилася, він ними скористався. В 2008 році Росія анексувала частину Грузії, а в 2014-му – окупувала частину України. Путіним керує бажання розширити Росію і утриматися при владі. І обидва ці фактори ніяк не пов'язані із США. Росія звикла у всіх бідах звинувачувати Америку, от і все.

Тим часом, видання Wall Street Journal писало, що президент Барак Обама нарешті прозрів щодо Путіна, коли звинуватив Росію у спробі втрутитися в американські вибори. Однак, що далі? Америка повинна вирішити, як покарати Москву за її дії.

Тим часом, російський сімейний психолог і публіцист Людмила Петрановська розповіла DT.UA, що Путін до енурезу боїться всіляких "кольорових" революцій. У той же час вона підкреслила, що при такій кількості соціальних зв'язків росіянам через два роки стане очевидно: ось люди погнали свого злодюгу, і у них економіка розвивається, вони краще живуть.