Меркель залишає Німеччину на тлі економічних проблем — NYT

Канцлер Німеччини Ангела Меркель свого часу керувала Європою в умовах кризи, а Німеччина під час її перебування при владі зміцнилася. Але Меркель часто ухилялася від змін, необхідних для забезпечення успіху, кажуть аналітики.

За 16 років перебування на посаді канцлера Меркель фактично стала міжнародним «символом» спокою, поміркованості та демократичних цінностей. Сьогодні Німеччина є одним із економічних двигунів Європи, яка міцно тримається навіть в умовах пандемії коронавірусу, але виникає запитання: як довго триватиме така «стабільність», пише The New York Times.

Це питання постає, коли Меркель готується покинути політичну сцену після виборів, які заплановані на 26 вересня. З’явилися ознаки того, що Німеччина є економічно вразливою, втрачає конкурентоспроможність і не готова до майбутнього, сформованого технологіями та суперництвом між США і Китаєм.

За словами економістів, за час перебування Меркель на посаді Німеччина не змогла побудувати цифрову інфраструктуру світового рівня, поспішно вийшла зі сфери атомної енергетики та стала тривожно залежною від Китаю як ринку для продажу автомобілів та іншого експорту.

Китайське питання особливо складне. Економічне зростання Німеччини під час керівництва Меркель було значною мірою результатом торгівлі з Китаєм. Але останнім часом Пекін стає конкурентом у таких сферах, як промислова техніка та електромобілі.

Економісти кажуть, що Німеччина недостатньо інвестувала в освіту та в новітні технології, такі як штучний інтелект або електромобілі. Німці платять одні з найвищих цін на енергію у світі, тому що Меркель наполягала на закритті атомних електростанцій, не розширюючи мережу відновлюваних джерел енергії, достатню для покриття дефіциту.

«Це буде відчуватися в Німеччині гостріше в найближчі 10 років», - сказав директор дослідницького інституту у Брюсселі Гунтрам Вольф.

На Меркель ніколи не було великого тиску, щоб вона зосередилася на фундаментальній економічній політиці, оскільки німецька економіка під час її перебування на посаді розквітла. Німеччина почала відновлюватися від пандемії швидше, ніж інші європейські країни, такі як Франція чи Італія.

Але пандемія також ще більше підкреслила економічну залежність Берліна від Китаю.

У 2005 році на Китай припадала фіксована частка німецького експорту. Минулого року Китай обігнав США як найбільшого торговельного партнера Німеччини. Саме Китай є найбільшим на сьогодні ринком для німецьких виробників автомобілів Volkswagen, Mercedes-Benz та BMW.

Меркель відмовилася від свого акценту на правах людини у відносинах з урядом Китаю і підтримувала глибші економічні зв'язки з Пекіном. Вона приймала китайських лідерів у Берліні, їздила до Пекіна та інших міст Китаю, часто з делегаціями німецьких бізнес-менеджерів. Але економічне сплетіння Німеччини з Пекіном зробило Берлін вразливим до тиску президента Китаю Сі Цзіньпіна.

Наприкінці минулого року, коли Німеччина взяла свою офіційну чергу керувати порядком денним Європейського Союзу, Меркель та президент Франції Еммануель Макрон підтримали інвестиційну угоду з Китаєм навіть попри заперечення нової адміністрації США під керівництвом Джо Байдена.

«Німецька торгівля з Китаєм не подобається багатьом країнам ЄС, але Німеччина явно керує політикою блоку щодо Китаю. Економічна залежність Німеччини від Китаю сіє напругу у трансатлантичних відносинах», - сказала аналітик Тереза ​​Фаллон.  

В останні роки Китай використовує те, чого навчився у німецьких компаній, щоб конкурувати з ними. Китайські автовиробники починають продавати електромобілі в Європі. За даними компанії VDMA, яка представляє німецькі машинобудівні компанії, Китай став другим після Німеччини експортером промислової техніки.

Прихильники Меркель кажуть, що вона допомогла німецькій економіці уникнути болісних моментів. Її гострі політичні інстинкти виявилися цінними під час боргової кризи єврозони, яка розпочалася в 2010 році і майже знищила валюту, яку Німеччина ділить з 18 іншими країнами.

Але її давній міністр фінансів Вольфганг Шойбле був також провідним представником політики, яка захищала німецькі банки, одночасно запроваджуючи жорсткі заходи економії на південь Європи. Тоді Німеччина не захотіла підтримати ідею колективного європейського боргу - позиції, від якої Меркель відмовилася минулого року, зіштовхнувшись із наслідками пандемії, яка загрожувала єдності Європи.

Меркель також отримала вигоду від реформ, проведених її попередником Герхардом Шредером. Економічна перебудова Шредера призвела до різкого зниження безробіття. Але зміни були непопулярними, оскільки послабили правила, що захищали німців від звільнень з роботи. Вони відкрили шлях до поразки Шредера на виборах у 2005 році.

Урок для німецьких політиків полягав у тому, що краще не втручатися у привілеї німців, і здебільшого Меркель дотримувалася цього правила. Багато новостворених робочих місць передбачали низьку заробітну плату і мали обмежені шанси на підвищення мобільності. Результатом цього також стало зростання соціальної нерівності, коли частина населення могла опинитися під загрозою бідності.

«За останні 15-16 років ми спостерігаємо явне зростання кількості людей, які живуть за межею бідності. Хоча 2010 рік був дуже успішним з економічної точки зору, не всі отримали вигоду», - сказав економіст Марсель Фратшер.

Шойбле, будучи міністром фінансів, запровадив фіскальну дисципліну, яка надала пріоритет надлишку бюджету над інвестиціями. Німецький парламент, підконтрольний партії Меркель, навіть закріпив збалансований бюджет у законі. Але це часто призводило до того, що Німеччина відставала від інших країн.

З 2016 року Німеччина опустилася з 15-го на 18-е місце в рейтингу цифрової конкурентоспроможності Інституту менеджменту та розвитку в Лозанні, Швейцарія, який частково пояснив це зниження нижчою кваліфікацією та освітою, а також урядовими нормами країни.

За даними Міністерства праці, від 40 до 50 відсотків усіх працівників у Німеччині будуть змушені «оновлювати» цифрові навички, щоб продовжувати працювати протягом наступного десятиліття. У багатьох німецьких школах бракує широкосмугового доступу до Інтернету, а вчителі неохоче використовують цифрові засоби навчання - ситуація, яка стала особливо помітною під час пандемічних локдаунів та дистанційного навчання.

«Технології стратегічні. Це ключовий інструмент у системному суперництві, яке ми маємо з Китаєм», - сказав політик Омід Нуріпур.

Потреба Німеччини в модернізації стала більш актуальною, оскільки проблема зміни клімату стала відчуватися гостріше, а перехід на електромобілі загрожує зростанню німецьких автовиробників.

Tesla вже відібрала значну частку ринку у BMW, Mercedes-Benz та Audi, і будує завод поблизу Берліна. До минулого року фінансові стимули, які німецький уряд пропонував покупцям електромобілів, були значно меншими, ніж податкові кредити, доступні в США. «Що дуже важливо для Німеччини як для індустріальної держави, а також для Європи як місця для інновації, то це симбіоз між амбітною кліматичною політикою та потужною економічною стратегією», - сказала аналітик Ола Келленіус.

Керівники німецьких компаній-автовиробників підтримують Меркель, яка була рішучим захисником їхніх інтересів у Берліні та за кордоном. Але вони неявно критикують мляву реакцію її уряду на перехід на електромобілі. Хоча у Німеччині більше зарядних станцій для електромобілів, ніж у США, їх недостатньо для підтримки зростання попиту на електромобілі. 

«Рамки для переходу до автомобільної промисловості ще не завершені. Нам потрібні рамки галузевої політики, які починаються з інфраструктури. Ми в економічній конкуренції зі США, Північною Америкою з Китаєм, а також з іншими економічно сильними країнами. Нам потрібна економічна політика, яка гарантує, що Європа залишатиметься привабливою для інвестицій», - сказав виконавчий директор BMW Олівер Ципсе.  

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Не можна недооцінювати роль Меркель у виборчих перегонах в Німеччині — FT

«Після Меркель» європейські політичні партії певний час співіснуватимуть у форматі «політики найменшого спільного знаменника». Балансування ЄС між США і Китаєм ускладниться. А відокремлювати європейську зовнішню політику від торгівлі та інвестицій буде дедалі важче. Аналіз того, як зміниться політика «ЄС «після Меркель», читайте у тексті Наталії Резнікової та Володимира Панченка.