Підтримати
Відмова України від окупованих Росією регіонів в обмін на гарантію вступу до НАТО. Цю концепцію офіційно не обговорюють на саміті Альянсу в Брюсселі. Однак до такої можливості періодично повертаються у всіх неформальних розмовах, зокрема і протягом останніх кількох днів, пише La Repubblica. У виданні вважають, що це дійсно є рушійною силою для прискорення допомоги Києву.
Журналісти вважають, що генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг знову повернувся до ідеї, що Україна рано чи пізно отримає членство в Альянсі. А напередодні про цю перспективу заговорив держсекретар США Ентоні Блінкен. У виданні зазначили, що для цього є дві причини.
Перша причина, як зазначили журналісти, полягає в тому, що такий «обмін» багато експертів розглядають як одне з можливих рішень для припинення війни. Наразі це не є політично оціненим варіантом. Але де-факто, він існує.
Другу причину у виданні називають більш конкретною. Зокрема, багато європейських адміністрацій та сам Білий дім занепокоєні тим, що це може стати козирем Дональда Трампа у разі його перемоги на президентських виборах у листопаді. Колишній президент США неодноразово запевняв, що якщо він повернеться на посаду «головнокомандувача», то в одну мить вирішить суперечку між Москвою і Києвом. І це був би саме той крок, який дозволив би йому перебрати на себе роль «короля-миротворця».
По суті, план полягав би в тому, щоб залишити окуповані території Кремлю – Крим, Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську області. А потім укріпити кордони. Частина України, яка зараз контролюється українським урядом, приєдналася б до НАТО. У виданні зазначили, що це шлях, який дуже нагадує те, що сталося після Другої світової війни із Західною Німеччиною. Німецьку націю розкололи навпіл, фактично поступившись контролем над східною частиною СРСР і водночас включивши західну частину до Північноатлантичного Альянсу в 1955 році.
Трохи менш як рік тому, на Вільнюському саміті, президент України Зеленський виступив з проханням про негайне приєднання до НАТО з надією негайно убезпечити кордони і таким чином дати військову відповідь на російське вторгнення. Тоді, попри заспокоєння щодо майбутнього, більш-менш всі партнери – починаючи зі США – висловилися проти цього прохання, аби уникнути прямої війни з Москвою. Тепер же, підкреслили у виданні, сценарій може змінитися. Особливо в тому випадку, якщо Трамп повернеться в Овальний кабінет.
Але саме тому зростає потреба в прискоренні допомоги Києву. Зокрема, генеральний секретар НАТО наголосив на необхідності зробити військову підтримку постійною і не прив'язаною до алеаторного характеру політики з огляду на це. Не в останню чергу тому, що, якщо це рішення дійсно буде прийнято, важливо, щоб Україна зберегла якомога більшу частину своєї території в період до початку наступного року. А для досягнення цієї мети ЗСУ мають бути забезпечені зброєю, боєприпасами і, можливо, навіть людьми. «Гіпотеза Трампа» викликає певну тривогу в Європі, оскільки це все одно було б капітуляцією перед російською перевагою.
Російський контрнаступ вже розпочався. Атака, про яку заявляє ІДІЛ (теракт у «Крокус Сіті Холі» – ред.), стає для Путіна гігантським виправданням для посилення бомбардувань навіть цивільних об'єктів та мирного населення. Навіть у Кремлі усвідомлюють, що 2025 рік стане роком, коли можна буде розіграти перемир'я. Але 2024 рік все ще залишається роком битви. Мобілізація 300 тисяч додаткових солдатів за наказом Кремля та підписаний Володимиром Зеленським закон про зниження призовного віку до 25 років свідчить, що найближчі місяці будуть місяцями правди. Кордон між Росією та Україною дуже довгий і потребує людей, щоб його охороняти. Страх, що путінська армія прорветься, зараз є постійним тремтінням, що пробігає по спині всіх європейських лідерів.
Щобільше, вибори в США в листопаді стають своєрідним «заморожуванням» багатьох глобальних рішень. По суті, російський президент зараз не зацікавлений у переговорах з Байденом про перемир'я чи будь-який інший варіант. Він зробить це з новим або підтвердженим керівником Білого дому. А до того часу йому потрібно зміцнювати свої стартові позиції. Тобто, завойовувати шматки України. Києву і його союзникам потрібно робити прямо протилежне. Знаючи, що весна – це сезон найжорстокішої війни на місцевості. І що тільки в наступному році відкриється інший сценарій. В якому боєприпасами стануть переважно завойовані або відстояні території.
Нагадаємо, у серпні минулого року директор Офісу генерального секретаря НАТО Стіан Єнссен припустив, що Україна може отримати членство в НАТО в обмін на передання частини території Росії, і що це може бути частиною закінчення війни в Україні. В українському МЗС тоді назвали такі умови абсолютно неприпустимими.
На наступний день після озвучення пропозиції отримати членство в НАТО в обмін на «відмову від території», глава офісу генсека НАТО Єнссен назвав свої слова помилкою та наголосив, що не слід було так говорити. У травні 2023 року головний дипломатичний кореспондент газети The New York Times Стівен Ерлангер поставив запитання: якщо розділена Німеччина змогла вступити у НАТО, то чому це не може зробити Україна?
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google