На Вашингтонському саміті в липні НАТО підтвердить свою обіцянку, вперше дану на Бухарестському саміті 2008 року — прийняти Україну. Але він не запропонує офіційного запрошення до вступу або конкретного шляху до членства. Хоча США нещодавно підписали двосторонню угоду про безпеку з Україною, вона, однак, буде далекою від зобов'язань щодо колективної оборони, яких відчайдушно прагне Україна.
Президент Джо Байден був категоричним: він не збирається розпочинати Третю світову війну, щоб захистити Україну. Це знімає питання членства з порядку денного доти, доки Україна воює з Росією. В іншому випадку НАТО опиниться у стані війни з Росією з моменту вступу України, повідомляє Томас Грем, науковий співробітник Ради міжнародних відносин.
Західні лідери припускають, що Україна може приєднатися до Альянсу після закінчення війни. Але впевненість у тому, що гарантії колективної оборони НАТО стримають Росію від нападу на Україну, є недоречною.
Україна посідає унікальне місце в політичній уяві росіян, на відміну від будь-якої іншої країни, яка приєдналася до Альянсу після закінчення холодної війни. Російські лідери переконані, що їхня перевага в Україні є необхідною для їхньої власної безпеки.
"Ймовірність того, що Росія випробує відданість НАТО Україні, безсумнівно, буде достатньою, щоб переконати принаймні одного союзника порушити консенсус, необхідний для прийняття України, і прийняти загрозу війни з Росією, що насувається. Цим союзником можуть виявитися США. Дійсно, враховуючи зростаючий опір республіканців подальшій безпековій допомозі Україні, будь-якій адміністрації буде важко зібрати конституційно необхідні дві третини голосів у Сенаті на підтримку членства в Альянсі", — вважає Грем.
Секрет Альянсу полягає в тому, що після закінчення холодної війни він ніколи не приймав до своїх лав країни, які, як він вважав, йому доведеться захищати від російської агресії, зазначає Грем. Нещодавній вступ Фінляндії та Швеції може здатися винятком. Але ці дві північні країни мають потужні збройні сили й тривалий досвід співпраці з НАТО. На відміну від інших нових членів, вони фактично зміцнили НАТО з моменту свого вступу.
Якщо членство в НАТО — це занадто довгий шлях, то що робити Україні? Швеція пропонує модель, яка може бути адаптована до нинішніх обставин в Україні. Під час холодної війни Швеція формально була нейтральною країною, з потужним оборонно-промисловим сектором і боєздатною армією.
Але вона також тісно співпрацювала з США та іншими союзниками по НАТО у сфері безпеки і розвідки. На той час ця співпраця трималася в таємниці, але Радянський Союз, безсумнівно, знав про неї. І це знання слугувало потужним стримуючим фактором для військової агресії.
"Навіть поки триває війна, Захід повинен допомагати Україні стати оновленою версією Швеції часів холодної війни. Це означатиме посилення підтримки у відновленні оборонно-промислового сектору України та підготовці її збройних сил, а також тісну співпрацю у сфері безпеки та розвідки. Такі домовленості передбачені у двосторонніх угодах, які США та інші союзники вже підписали з Україною або незабаром підпишуть. Вони мають бути повністю забезпечені ресурсами, щоб гарантувати стабільний потік підтримки принаймні протягом наступного десятиліття", — пише науковий співробітник Ради міжнародних відносин.
Допомога Україні також передбачатиме співпрацю у реформуванні її економіки та політичної системи відповідно до європейських стандартів — шведська модель спрацювала частково тому, що Швеція була сильною демократією з ефективною ринковою економікою. У
Про те, чому на саміті у Вашингтоні НАТО готується презентувати для Києва чергову заміну запрошення вступити до Альянсу пише Володимир Кравченко у статті "На Вашингтонському саміті НАТО Україні готуються подати особливу "страву"".