Ізраїльські араби можуть стати ключем до політичних змін в країні – The Economist

Легко знайти єврейські і арабські квартали в Рамлі, одному з небагатьох "змішаних" міст Ізраїлю. Єврейські будинки складаються в основному з високих, досить нових житлових будівель з акуратними тротуарами. Арабські райони згруповані навколо старого центру міста. Забудова хаотична і стара. Наїф Абу-Свісс, незалежний міський радник, наполягає на тому, що все змінюється. Будучи обраним в минулому році, він вступив в муніципальну правлячу коаліцію, очолювану мером від правої партії "Лікуд", і був призначений відповідальним за оновлення частин міста, йдеться в статті "Арабські ізраїльтяни або палестинці?" в журналі The Economist.

"Я думаю, що для нас краще, коли мер від Лікуду", - говорить Абу-Свісс. "Він близький до уряду і одержує кошти для Рамле. Він не упереджений і інвестує в планування і оновлення в арабських кварталах". Незважаючи на це, радник сподівається, що прем'єр-міністр і лідер "Лікуду" Біньямін Нетаньяху програє парламентські вибори 17 вересня, вже другі у цьому році в Ізраїлі (Нетаньяху не вдалося сформувати коаліцію з першої спроби). Його треба замінити, щоб Ізраїль не був схожий на диктатуру, як це відбувається в арабських країнах", - говорить Абу-Свісс. Арабські виборці можуть стати ключем до того, щоб він програв.

Забудовник Абу-Свісс входить у нову хвилю арабо-ізраїльських політиків, які виступають за зміну політичної стратегії для основної меншини Ізраїлю. П'ята частина громадян Ізраїлю - араби. У них є право голосу на всіх ізраїльських виборах з моменту заснування країни в 1948 році. Але їх основні партії ніколи не входили в національний коаліційний уряд. Це почасти пов'язано з відмовою правлячих партій прийняти їх, але також відображає небажання самих арабських політиків. Багато хто стверджував, що приєднання до ізраїльського уряду може призвести до співучасті в жорстокому поводженні з арабами.

Однак в останні роки стався великий зсув. В опитуванні, проведеному в березні, 87% ізраїльських арабів заявили, що хотіли б, щоб арабська партія приєдналася до правлячої коаліції. Те ж опитування показало, що кількість тих, хто вважав себе "арабо-ізраїльтянами", перевищувала кількість тих, хто вважав за краще ідентифікувати себе як "палестинець" або "палестино-ізраїльтянин".

Хоча більш широкий ізраїльсько-палестинський конфлікт далеко не вирішений, палестинські громадяни Ізраїлю (на відміну від своїх братів, які живуть без політичних прав в умовах військової окупації на Західному березі), можуть отримати більше вигоди від інтеграції. І хоча нерівність, дискримінація і раніше є частиною їх повсякденного життя, деякі успіхи відбулися. Поліпшення освіти та охорони здоров'я було драматичним. Арабські громадяни практично скоротили розрив з євреями за тривалістю життя і років навчання, хоча вони набагато біднішими. Ізраїльські євреї в середньому заробляють на 50% більше, ніж араби. Половина арабських родин живе нижче рівня офіційної межі бідності Ізраїлю.

У 2015 році уряд "Лікуд" прийняв п'ятирічний план витратити додатково 15 млрд шекелів (4,25 млрд доларів) таким чином, щоб допомогти арабам. Це призначалося головним чином для надання допомоги місцевій арабській спільності, яка планувала нові райони, промислові зони в їх юрисдикції, і для поліпшення освіти та перспектив працевлаштування. Арабські політики нарікають, що ці проекти здійснюються дуже повільно, але визнають, що гроші мають значення.

Проте політичний клімат також має значення. "Це все одно що поїсти в хорошому ресторані, де офіціантка каже: "Сподіваюся, ти подавився їжею", - каже член парламенту Ізраїлю араб Іссаві Фрей. "Нетаньяху прав, коли говорить, що за його уряду на арабську громаду було витрачено більше грошей, ніж коли-небудь. Але це був також період максимального підбурювання проти арабських громадян". Нетаньяху періодично звинувачував арабських громадян у беззаконні і нелояльності. У день виборів в 2015 році він попередив, що "арабські виборці масово йдуть на дільниці". У 2018 році він проштовхнув "закон про національну державу", оголосивши, що Ізраїль є виключною батьківщиною єврейського народу, і скасував статус офіційної мови для арабської.

Незважаючи на це, Фрей, член переважно лівої єврейської партії "Мерец", наполягає на тому, що "щоб служити інтересам арабської спільноти, ми повинні бути у коаліції та уряді. Я готовий сісти з ким завгодно, крім відвертих расистів, щоб добитися цього". Однак пропаганда Нетаньяху працює. Навіть Бенні Ганц, лідер головної опозиційної партії "Синьо-білих" публічно не говорить, що готовий взяти арабські партії у свою коаліцію, якщо він переможе.

"Як ми можемо підтримати в якості прем'єр-міністра когось, хто навіть не буде з нами розмовляти?" - запитує Айман Одех, найвидатніший політик-араб Ізраїлю і лідер Об'єднаного списку чотирьох арабських партій. Тим не менш, в інтерв'ю менш ніж за чотири тижні до виборів Одех сказав, що за певних умов він буде готовий приєднатися до уряду Ганца. "Синьо-білі" прагнучи не налаштувати проти себе своїх виборців-євреїв, у відповідь лише холодно зітхнули. Деякі з більш націоналістичних арабських колег Одеха наполегливо говорили про те, що той говорить тільки від свого імені.

На перший цього року виборах у квітні явка арабських виборців впала до 49%. У 2015 році вона склала 64%. Це було частково пов'язане з відчуттям серед арабів того, що їхні голоси не мають ніякого впливу. Ставлення з арабської сторони починає змінюватися. Але єврейська сторона, включаючи велику частину лівоцентристської опозиції, все ще не схильна приймати арабів в якості рівних громадян, резюмує журнал.