Іран знайшов новий важіль впливу в Ормузькій протоці — CNN

Окрилений успіхом військової блокади Ормузької протоки, Іран націлюється на одну з прихованих артерій світової економіки: підводні кабелі, прокладені під цим водним шляхом, які забезпечують величезні обсяги інтернет-трафіку та фінансових транзакцій між Європою, Азією та Перською затокою, пише CNN.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Кінець нафтових послаблень для Москви: чому США пішли на ризикований крок під час війни в Ірані

Іран хоче стягувати плату з найбільших світових технологічних компаній за використання підводних інтернет-кабелів, прокладених через Ормузьку протоку. Іранські ЗМІ натякають, що трафік може бути перерваний, якщо компанії не платитимуть. Минулого тижня законодавці в Тегерані обговорили план, який може стосуватися підводних кабелів, що з'єднують арабські країни з Європою та Азією.

“Ми запровадимо плату за використання інтернет-кабелів”, — заявив минулого тижня представник іранських збройних сил Ебрахім Золфагарі. 

ЗМІ, пов’язані з Корпусом вартових ісламської революції, написали, що план Тегерана щодо отримання доходів вимагатиме від таких компаній, як Google, Microsoft, Meta й Amazon, дотримання іранського законодавства, а компанії, які володіють підводними кабелями, повинні будуть сплачувати ліцензійні збори за прокладання кабелів. При цьому права на ремонт та обслуговування будуть надані виключно іранським фірмам.

Незрозуміло, як Тегеран міг би змусити технологічних гігантів підкоритися, оскільки їм заборонено здійснювати платежі на користь Ірану через суворі санкції США. Як наслідок, компанії можуть сприйняти нові заяви Ірану радше як демонстративну риторику.

Проте іранські ЗМІ поширювали завуальовані погрози, попереджаючи про ризик пошкодження кабелів, а це може завдати шкоди глобальній передачі даних на суму в трильйони доларів США та вплинути на інтернет-зв’язок у всьому світі.

Підводні кабелі є основою глобального зв'язку, передаючи переважну більшість світового інтернет-трафіку та даних. Удари по них вплинуть не лише на швидкість інтернету, а й становитимуть загрозу для банківських систем, військового зв'язку та хмарної інфраструктури штучного інтелекту.

Погрози є частиною стратегії іранського режиму, спрямованої на демонстрацію його впливу на Ормузьку протоку та забезпечення власного виживання, що є основною метою Тегерана в цій війні, вважає експерт Bloomberg Economics Діна Есфандіарі.

“Режим хоче створити ризик настільки великих втрат для світової економіки, що ніхто не наважиться знову атакувати Іран”, — зазначає Есфандіарі.

“Ланцюгова цифрова катастрофа”

Через Ормузьку протоку проходять кілька основних міжконтинентальних підводних кабелів. Через тривалі ризики для безпеки, пов’язані з Іраном, міжнародні оператори навмисно уникали іранських вод, натомість зосередивши більшість кабелів у вузькій смузі вздовж оманського боку водного шляху, за словами дослідника у Habtoor Research Center Мостафи Ахмеда.

Однак два з цих кабелів, Falcon і Gulf Bridge International (GBI), проходять через іранські територіальні води, — зазначив Алан Молдін із телекомунікаційної дослідницької компанії TeleGeography.

Іран прямо не заявляв, що збирається пошкоджувати кабелі, але через своїх чиновників, законодавців та пов’язані з режимом ЗМІ неодноразово говорив про намір покарати союзників Вашингтона в регіоні. Схоже, це найновіший метод асиметричної війни, розроблений режимом для “ударів” по сусідах.

Озброєний бойовими водолазами, невеликими підводними човнами та підводними дронами, Корпус вартових ісламської революції може становити загрозу для підводних кабелів і будь-яка атака може спричинити “ланцюгову цифрову катастрофу” на кількох континентах.

Сусіди Ірану в Перській затоці можуть зіткнутися з серйозними перебоями в інтернет-з'єднанні, що потенційно вплине на критично важливий експорт нафти та газу, а також на банківську сферу. За межами регіону Індія може зазнати значного впливу на свій інтернет-трафік, що загрожує мільярдними збитками.

“Ця протока є ключовим цифровим коридором між азійськими центрами обробки даних, такими як Сінгапур, та деякими точками виходу кабелів у Європі”, — зазначив Ахмед. 

Будь-які перебої можуть уповільнити фінансові операції та транскордонні транзакції між Європою та Азією, а в деяких регіонах Східної Африки можуть виникнути перебої з доступом до інтернету.

А якщо союзники Ірану вирішать застосувати подібну тактику в Червоному морі, наслідки можуть бути значно гіршими.

У 2024 році три підводні кабелі були пошкоджені, коли судно, уражене союзниками Ірану єменськими бойовиками-хуситами, зачепило якорем дно моря під час затоплення, що призвело до перебоїв у майже 25% інтернет-трафіку в регіоні, за оцінками компанії HGC Global Communications із Гонконгу.

Хоча наслідки пошкодження кабелів можуть бути значними на Близькому Сході та в деяких азійських країнах, компанія TeleGeography каже, що кабелі, які проходять через Ормузьку протоку, становили менш як 1% світової міжнародної пропускної здатності станом на 2025 рік.

"Кабельні війни" не є чимось новим 

Практика пошкодження підводних кабелів зв’язку сягає майже двох століть тому, коли в 1850 році через Ла-Манш було прокладено перший телеграфний кабель. Одним із перших кроків на початку Першої світової війни стало перерізання британськими силами ключових телеграфних кабелів Німеччини, що позбавило країну зв’язку зі своїми військами.

Більшість сучасних пошкоджень кабелів призводять до мінімальних перебоїв, оскільки оператори можуть швидко перенаправити трафік через інші мережі. Проте будь-яке масштабне пошкодження сьогодні матиме значно більші наслідки, ніж у телеграфну епоху, з огляду на майже абсолютну залежність світу від потоків даних, що проходять через ці кабелі.

Експерти зазначають, що війна в Ірані також може серйозно ускладнити спроби ремонту кабелів, оскільки судна технічного обслуговування повинні залишатися на місці протягом тривалого часу для усунення несправностей. Ситуацію ускладнює те, що з п’яти суден технічного обслуговування, які зазвичай працюють у цьому регіоні, лише одне залишається в Перській затоці.

Іранські ЗМІ подають пропозицію щодо стягнення плати за прокладання підводних кабелів через іранські води як таку, що відповідає міжнародному праву, посилаючись на Конвенцію Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року, яка містить положення, що регулюють питання підводних кабелів.

Хоча Іран підписав цю конвенцію, але не ратифікував, юридична спільнота вважає її обов’язковою відповідно до звичаєвого міжнародного права. Стаття 79 Конвенції передбачає, що прибережні держави мають право встановлювати умови для прокладення кабелів або трубопроводів, які проходять через їхню територію або територіальні води.

Іранські ЗМІ вказують на Єгипет як на прецедент. Каїр використовує стратегічне розташування Суецького каналу для розміщення численних підводних кабелів, що з’єднують Європу та Азію, отримуючи щорічно сотні мільйонів доларів у вигляді транзитних та ліцензійних зборів.

Але Суецький канал є штучною водною артерією, прокладеною через територію Єгипту, тоді як Ормузька протока є природним водним шляхом і регулюється іншою правовою базою.

“Звісно, щодо наявних кабелів Іран має дотримуватися умов договору, укладеного під час їх прокладання. Але стосовно нових кабелів будь-яка держава, зокрема Іран, може самостійно вирішувати, чи можна прокладати кабелі в її територіальних водах і за яких умов”, — заявила професорка міжнародного права Школи східних і африканських досліджень Лондонського університету Іріні Папаніколопулу.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Глобальна гонка запасів через війну в Ірані: світові виробники навипередки скуповують сировину

На тлі зростання ризиків відновлення війни після повернення президента США Дональда Трампа з Китаю, Іран дедалі частіше сигналізує, що має у своєму розпорядженні потужні інструменти впливу, які виходять за межі військової сили. Нові погрози підкреслюють значення Ормузької протоки не лише для експорту енергоносіїв. Тегеран прагне перетворити свою географічну перевагу на довгострокову економічну та стратегічну потужність.

Ситуація навколо Ірану зависла в небезпечній невизначеності. Що обере Трамп — тиск, переговори чи нову ескалацію? В’ячеслав Ліхачов у статті "Ні війни, ні миру: три сценарії Трампа для Ірану" розповідав, чому жоден із варіантів не виглядає простим і безболісним.