Геноцидний режим в Судані потрапив в облогу хлібного бунту – The Economist

Сотню або більше доставляли щогодини. Незабаром поліцейська дільниця в північній частині столиці Судану Хартумі була настільки переповнена, що затриманих вивели на галявину. Атіф, активіст, якого забрали близько полудня 31 грудня, говорить, що в той день заарештували не менше тисячі осіб. Багато було побито; у інших були виголене волосся, пише журнал The Economist у статті "Всі ми - Дарфур".

Автор розповідає, що Атіф є одним з десятків тисяч суданців, які вийшли на вулиці в останні тижні. Те, що почалося як бунт через ціни на хліб в східному місті Атбара 19 грудня, охопило всю країну. За деякими оцінками, щонайменше 40 осіб були вбиті силами безпеки під час майже 400 акцій протесту. Уряд заявляє, що затримав не менше 800 осіб (реальна цифра, безумовно, набагато вище). Однак це мало що зробило, щоб заглушити те, що зараз є загальнонаціональним повстанням проти правління Омара аль-Башира та його 30-річної клептократії.

Насіння нинішньої кризи було посіяно в кінці 2017 року, коли уряд оголосив про плани припинити субсидії на пшеницю. Мета полягала в тому, щоб включити прогноз дефіциту бюджету, який в цьому році досягне майже 5% ВВП. Коли рік тому ціна на хліб подвоїлася, що викликало протести, уряд спробував повернути назад і знову запровадив частину субсидій. Але економіка, яка вже відчуває труднощі після відділення Південного Судану, який в 2011 році забрав собі 75% нафтових запасів Судану, зазнала краху. У 2018 році вона скоротилася приблизно на 2,3%. Не маючи можливості оплатити свої рахунки, уряд надрукував гроші. Інфляція, що складає близько 70%, зараз є другою за величиною в світі після Венесуели.

Звичайні суданці стикаються з нестачею хліба, палива та основних ліків. "Ви стоїте в черзі в банку в очікуванні грошей, які навряд чи допоможуть вам що-небудь купити", - каже Абузар Осман, 28-річний фотограф, який був арештований минулого місяця. "Тепер ми проводимо своє життя в чергах".

Заклики до зміни режиму всюди. Районні відділення партії національного конгресу Башира спалили. 6 січня протестуючі пройшли в президентський палац, щоб подати прохання про відставку Башира. Президент, який прийшов до влади в результаті перевороту в 1989 році, а потім переміг на деяких сумнівних виборах, планує балотуватися на новий термін в 2020 році. Щонайменше вісім партій вийшли з правлячої коаліції.

Чи зможе він продовжити правління? Башир не новачок у заворушеннях. Його режим боровся з повстанцями і здійснював геноцид проти цивільного населення на півдні та в регіоні Дарфур. Він пережив багато протестів раніше. Все ж останні, здається, розлютили режим. Башир пообіцяв припинити скорочення субсидій і збільшити державні витрати на 39%, частково через підвищення зарплат державним службовцям. Він назвав протестувальників "зрадниками, шпигунами і диверсантами". Уряд звинуватив повстанців з Дарфура в змові з Ізраїлем для дестабілізації країни. З кінця грудня понад 50 дарфурських студентів були арештовані і затримані.

Його тактика звинувачення бунтівників в Дарфурі не увінчалася великим успіхом. Протестувальники з традиційного бастіону режиму в Хартумі і на півночі скандували "Всі ми - Дарфур" під час маршу. І хоча поліція стріляла і заарештовувала людей, демонстрації практично не слабшали. У всякому разі, вони, здається, стають краще організованими. Рух протесту в даний час в основному очолюється Суданською асоціацією професіоналів, коаліцією профспілок, в тому числі представляють лікарів, адвокатів і журналістів.

Деякі порівнювали протести з попередніми повстаннями проти Судану військових диктатур 1964 та 1985 роках. Тоді і представники середнього класу також допомогли перетворити окремі заворушення в широкий рух за політичні зміни. Обидва попередника Башира відійшли в сторону, як тільки стало ясно, що армія підтримує протестувальників. Але Башира може виявитися складніше змістити. "Армія належить йому 29 років", - зазначає Алекс де Ваал з Університету Тафтса. Він вміє грати фракціями один проти одного. Старші офіцери також можуть побоюватися судового переслідування за військові злочини в Дарфурі, якщо Башир піде. І у нього є грізне шпигунське агентство, яке поки залишається лояльним.

Незважаючи на це, у нього закінчуються варіанти. В останні роки Судан відійшов від Ірану, старого союзника, і зблизився з Саудівською Аравією та Об'єднаними Арабськими Еміратами. Їх фінансова щедрість допомогла замаскувати економічне нездужання Судану. Але жоден з них не схильний допомагати режиму, можливо, тому, що Башир є невірним союзником. Ображений і самотній, Башир стикається з протестувальниками, які продовжують повертатися на вулиці, незважаючи на сльозогінний газ і кулі. "Народний гнів нескінченний", - говорить режисер Брахім Снупі. "Ми не знаємо, що буде далі".