З вересня російські школярі з 11-го класу вивчатимуть новітню історію за новим підручником. Оскільки книга охоплює події до сьогоднішнього дня, вони дізнаються, що «Україна - ультранаціоналістична держава». І що «сьогодні будь-яке інакомислення в Україні жорстоко переслідується, опозиція заборонена, все російське оголошено ворожим».
У повній відповідності зі світоглядом Кремля, книга також вчить, що «США стали головним бенефіціаром українського конфлікту ... Сполучені Штати сповнені рішучості воювати до останнього українця».
«Не відкидайте цей підручник як ще одну отруйну краплю в потоці антиукраїнської, антизахідної пропаганди, яка затопила російське суспільство впродовж 23 років правління Владіміра Путіна. Перекручування історії переслідує ширшу мету. Одна з цілей - згуртувати населення на підтримку агресивної, експансіоністської зовнішньої політики Путіна. Але вже більше 10 років Кремль вкладає ресурси в конструювання офіційної версії історії. Мета - ніщо інше, як формування нової російської ідентичності», - йдеться в статті Financial Times.
Ці зусилля виходять далеко за межі шкільних підручників. Проводяться фестивалі, знімаються фільми, телевізійні шоу, організовуються клуби історичної реконструкції, військово-історичні екскурсії для дітей, студентські дискусійні товариства. З’являються мурали і статуї, такі як пам'ятник Міхаілу Калашнікову, винахіднику автомата АК-47, встановлений у 2017 році в Москві.
Інші країни в минулому і сучасності засновували свою ідентичність на релігії, громадянському патріотизмі чи державній ідеології. Тут можна згадати протестантську Англію після Реформації, американські ідеали свободи, права людини у Франції після революції 1789 року або радянський комунізм.
«Ніщо з цього не працює в сьогоднішній Росії. Це багаторелігійна країна, громадянська свобода була знищена при Путіні, а комунізм мертвий. Залишилася лише історія - єдина, продиктована версія, інакомислення з якою карається як злочин», - пише видання.
Наріжним каменем кремлівської кампанії є вшанування перемоги СРСР у Другій світовій війні як подвигу, який покриває російський народ вічною славою. Такий фокус зрозумілий. Історія Росії 20-го століття була наповнена подіями невимовного насильства і жаху, які розділяли, а не об'єднували народ: революції, громадянська війна, голод і, за часів Іосіфа Сталіна, державний терор. Але перемога над нацистською Німеччиною, досягнута страшною людською ціною, - це пам'ять, яка об'єднує росіян.
Однак офіційна версія війни та її наслідків, про які згадують як про еру, коли Радянський Союз був наддержавою, не знаходить місця для незручних фактів. Серед них - депортація Сталіним цілих народів, таких як чеченці і кримські татари, військова окупація і встановлення однопартійного комуністичного правління у Східній Європі.
Інша історія сталася за часів Міхаіла Горбачова, останнього радянського лідера. За його правління, з 1985 по 1991 рік, Москва засудила таємний протокол нацистсько-радянського пакту, який призвів до радянського вторгнення в Польщу в 1939 році та анексії країн Балтії. Пізніше вона взяла на себе відповідальність за розстріл у Катинському лісі 1940 року понад 20 тисяч представників польської еліти. Внутрішні злочини сталінізму розвінчувалися як ніколи раніше.
Відкривши історію в такий спосіб, Горбачов підірвав контроль Кремля над Східною Європою і репресивними силовими структурами всередині країни.
«Це саме те, що бісить Путіна: звільнення історії від офіційного контролю руйнує національну єдність і загрожує державній владі», - пояснює видання.
У путінській версії минулого Росії похвальними подіями хрещення Русі в 10-му столітті, територіальні завоювання Петра I і Катерини II, розгром вторгнення Наполеона Бонапарта в Росію, але більше всього іншого - перемога у Другій Світовій війні. До подій, які слід оплакувати чи засуджувати, належать Смутні часи початку 17-го століття, коли Російська держава майже розпалася, і дві революції 1917 року з тієї ж причини. В цей список також потрапляє національна політика Владіміра Леніна, яка, як вважається, надавала перевагу українцям й іншим народам за рахунок росіян, і те, що вважається помилковими реформами Горбачова, а також анархія 1990-х років, коли президентом був Борис Єльцина.
Путін не єдиний серед кремлівських правителів, хто поставив історію під державний контроль. За часів Сталіна Іван Грозний зображувався як мудрий державний діяч, який знищував зрадників. Опричнина 1565-1572 років - ранній приклад масових репресій у кремлівському стилі - була названа «прогресивною» політикою. Для росіян, які жили за часів Сталіна, паралель між двома тиранами була надто очевидною і жахливою.
«Не менш серйозно ми повинні ставитися до переписування історії Путіним. Це важливий елемент його загарбницької війни проти України. Оскільки він виправдовує свою просякнуту кров'ю кампанію на цілком фальшивих підставах, що нібито українці - не самостійна нація і не заслуговують на державність. Одного дня російські школярі, можливо, отримають доступ до підручників, які розвінчують путінську брехню. Але це не станеться скоро», - йдеться в статті.