Підтримати
До того, як битва за Україну завершиться, НАТО потрібно підготувати миротворчий план для Чорного моря. Доки чорноморські країни: Румунія, Болгарія, Україна і Грузія, - не матимуть власних сильних військово-морських сил, кожна з яких була б здатна протистояти агресивному Чорноморському флоту Росії, миротворці НАТО будуть підтримувати свободу в морі.
«Чорноморські країни не дурні. Вони будують потужніші військово-морські сили так швидко, як тільки можуть. Україна, звичайно, прагне побудувати сучасний бойовий флот, а Туреччина вже будує кілька бойових кораблів. Румунія придивляється до французьких підводних човнів типу Scorpene, а Болгарія купує два багатоцільових модульних патрульних кораблі німецького виробництва. Але прогрес доволі повільний, і ті, хто просуває ці проекти, ймовірно, стануть мішенями для російських підривних дій», - пише в статті для Forbes директор і засновник консалтингової компанії Themistocles Advisory Group Крейг Хупер.
Незалежно від результату війни в Україні, чорноморським державам знадобляться роки, щоб захистити свої інтереси в морі. І навіть якщо Росія зазнає поразки на суші, російський флот залишиться потужною силою. Він слугуватиме ключовим інструментом Москви для морських зазіхань, сіючи страх і порушуючи свободу судноплавства в Чорноморському басейні. Старих звичок важко позбутися. Давні мрії Росії про домінування у всьому Чорному морі залишатимуться націоналістичним гаслом на довгі роки.
Хупер зауважує, що Туреччина була б природним гарантом миру в акваторії. Але, будучи чорноморським воротарем, який контролює Босфор і Дарданели, Анкара, схоже, більше зацікавлена у підтримці зв'язків з Росією і НАТО, ніж у жорстких закликах до стримування і дотримання морських норм.
«Якщо російські військово-морські сили не будуть повністю виведені з Чорного моря, післявоєнна чорноморська миротворчість ляже на плечі нечорноморських членів НАТО. Для цього ідеально підійшла б багатонаціональна база десь у Румунії. Побудована за зразком іспанської Роти, де базуються чотири американські есмінці класу Arleigh Burke, румунська база була б ідеальною. Але на заваді стоїть химерна дипломатична реліквія 1930-х років - Конвенція Монтре», - пише автор.
Конвенція робить розгортання Чорноморської миротворчої флотилії НАТО непростим завданням. Планування цього завдання має розпочатися вже зараз і бути окресленим під час саміту НАТО 11-12 липня. Миротворчі зусилля в цій акваторії можуть вимагати нового озброєння і кораблів, а це можливо лише за умови завчасних консультацій.
Конвенція Монтре: Виклик для миротворчості
Конвенція Монтре 1936 року - старий договір. Востаннє зазнавши змін перед Другою світовою війною, угода регулює рух військових кораблів через протоки Дарданелли і Босфор. Вона обмежує тоннаж, час і типи нечорноморських військових кораблів, які можуть проходити через турецькі води і діяти в Чорному морі.
Ця дипломатична реліквія ускладнює тривалі багатонаціональні миротворчі зусилля в морі.
«Як для давнього дипломатичного інструменту, Конвенція Монтре напрочуд добре протистоїть розвитку військово-морських технологій, хоча їй не завадило б осучаснення, враховуючи глобальне збільшення середньої водотоннажності кораблів та інші чинники», - зауважує автор.
Наразі Конвенція дозволяє нечорноморським ВМС оперувати в Чорному морі бойовими кораблями водотоннажністю до 30 тисяч тонн (а в деяких випадках і до 45 тисяч тонн). Оскільки жодна нечорноморська держава не може забезпечити більше двох третин сукупного тоннажу у визначений час, чорноморська миротворча флотилія НАТО має бути багатонаціональною.
Чорноморські миротворчі сили також мають бути флотом легких бойових кораблів. Згідно з Конвенцією, жоден нечорноморський військовий корабель не може мати водотоннажність понад 10 тисяч тонн. І всі вони повинні бути дуже надійні. Тому що Конвенція Монтре вимагає, щоб нечорноморські військові кораблі покинули Чорноморський басейн через 21 день, щоб ніщо не могло зламатися в дорозі.
Миротворчі зусилля на Чорному морі не будуть прогулянковим круїзом. Якщо НАТО хоче встановити миротворчу присутність в басейні, не вимагаючи внесення змін до Конвенції Монтре, військові кораблі на миротворчій службі будуть працювати за суворим графіком, заходячи і виходячи з Чорного моря майже щомісяця. Але автор також зауважує, що Конвенція Монтре пропонує деякі цікаві лазівки, які НАТО міг би розглянути на саміті у Вільнюсі.
Використання модифікованих кораблів або тактики для обходу миротворчих бар'єрів
Без внесення змін до Конвенції Монтре керувати багатонаціональним флотом звичайних військових кораблів в Чорному морі буде складно. І навіть якщо НАТО дотримуватиметься всіх умов, плануючи всеосяжну присутність, Китай або інші дружні до Росії країни можуть легко порушити графік миротворчих операцій НАТО, розгорнувши свої сили в регіоні і, за мовчазної згоди Туреччини, поглинувши значну частину тоннажу чорноморських військових кораблів, призначених для нечорноморських країн.
«Для того, щоб відновити цивільні, засновані на правилах оперативні норми в Чорному морі, НАТО може розглянути можливість делікатного відходу від старої Конвенції, зберігаючи букву закону, якщо не дух регуляторного режиму Монтре», - пропонує Хупер.
Він пояснює, що Альянс міг би розглянути питання про переобладнання торгових суден класу Point, суден для реагування на аварії на нафтових родовищах або інших цивільних «зручних суден» під прапором НАТО для виконання завдань у Чорному морі. Кораблі типу Point можуть бути особливо корисні.
«Як тільки ці цивільні судна опиняться в Чорному морі, їх можна буде швидко модифікувати, скажімо, на румунських верфях компанії Fincantieri's Vard Group, оснастити модульними системами озброєння або наземними і вертолітними платформами Корпусу морської піхоти США так само, як це робили морські піхотинці на борту USS Boxer у 2019 році, коли судно працювало в Перській затоці. Після того, як ці імпровізовані військові кораблі будуть оснащені необхідним обладнанням, вони можуть почати діяти як миротворчі судна», - пояснює автор.
На його думку, за умови доступу до технічного обслуговування в Чорному морі, ці імпровізовані військові кораблі зможуть працювати без необхідності регулярно виходити з басейну. Якщо Туреччина буде протестувати, кораблі можна буде легко передати з-під управління НАТО під номінальне управління Румунії або іншої чорноморської держави-однодумця.
Конвенція Монтре також виводить «військово-допоміжні судна, спеціально призначені для перевезення палива, рідкого чи не рідкого», з-під основного регулювання. Їхній тоннаж не враховується при визначенні ліміту від 30-45 тисяч тонн. Потенційно такими суднами можуть стати старі танкери класу Henry J. Kaiser. Якщо їх оновити, забезпечити елементарними можливостями спільних дій і модифікувати для тимчасового перевезення стандартних ракет, засобів радіоелектронної боротьби або іншого модульного ударного озброєння такого типу, яке Конвенція прямо не забороняє, тоді ці озброєні допоміжні судна могли б стати корисною морською підтримкою майбутніх миротворчих зусиль НАТО. Їм все одно доведеться виходити з моря кожні кілька тижнів, але вони стануть чудовим стримуючим фактором і слугуватимуть потенційним додатковим джерелом боєприпасів для менших бойових кораблів Альянсу.
Часу залишилось обмаль. Захід повинен почати думати, як управляти Чорним морем після того, як війна в Україні закінчиться. Незалежно від того, як закінчиться ця боротьба, вільне і відкрите Чорне море є ключем до міцного регіонального миру. Чим швидше НАТО почне думати про те, як морські миротворці можуть стримати давні і масштабні чорноморські амбіції Росії, тим краще.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google