Документальний фільм французького режисера Лу Бюро про війну на сході України "Trenches" ("Траншеї", 2021) отримав головний приз на престижному кінофестивалі Dok.fest, який проходить у Мюнхені.
На цьому кінофестивалі, який завершиться 15 травня, глядачам було представлено 124 стрічки з 55 країн, включаючи Німеччину, Іспанію, Південну Африку, Канаду та США. Стрічка французького кінодокументаліста виявилася найкращою.
Фільм оповідає про події, які здаються далі від Франції, ніж заборонені в 60-ті роки аборти, проте історія, розказана у фільмі, виглядає актуальною в будь-який момент часу в будь-якій країні. На екрані – Україна. Донбас. Українські хлопці-добровольці живуть у викопаних ними окопах, час від часу роблячи бойові вилазки, а у вільні хвилини розповідають на камеру про своє життя до війни та про свої мрії після.
Більшість із них — зовсім діти. Ріжуться у комп'ютерні ігри, гогочуть і мріють про склянку пива у власному садку після війни. Для них війна — не гра і не рідна мати, а просто «так вийшло». Немолодий товстий командир — солідний вояка, який не вміє сказати півфрази без матюка, — переконаний патріот. Він тут за батьківщину, за свою землю, проти чужоземної агресії. Він не мріє ні про садок, ні про прекрасне повоєнне життя — у нього сім'я, діти та тверда впевненість, що ворога треба розбити, інакше діти не вибачать. Солдати для нього — ті ж діти, він кричить на них смертним матюком, коли ті нехтують заходами безпеки.
"Траншеї" - фільм, виконаний непідробного гуманізму. Антивоєнна риторика тут не декларативна, але вона прозирає у кожному кадрі, у кожному слові героїв. І в тій дбайливій увазі, з якою камера стежить за хлопцями, як вона ловить їх вираз обличчя — часто безпорадне, таке дитячо здивоване.