Підтримати
Згідно з даними Freedom House, кожнен рік з 2005-го відзначався скороченням демократії і посиленням авторитаризму. 2017 рік, коли інтернет з'явився у більш ніж половини населення світу, Freedom Huese позначили як особливо катастрофічний. Молоді люди, які народилися і виросли з доступом до інтернету, менше переймаються демократією і більше симпатизують авторитаризму, ніж будь-яке інше покоління.
Це також говорить про те, що інтернет став зброєю вибору для тих, хто хоче поширювати авторитаризм. Президент Росії і його головні пропагандисти цитували фашистського філосова, який вірив у те, що фактуальність безглузда. В 2016 році російські боти в Twitter поширювали поляризуючі повідомлення, щоб відбити в деяких американців бажання голосувати і заохотити інших йти на дільниці і віддавати голоси за кандидата на президентських виборах, який більше подобався Москві - за Дональда Трампа. Британський референдум про вихід з Євросоюзу теж зазнав впливу з боку закордонних ботів. Німецькі демократичні партії домовилися не використовувати ботів у політичних кампаніях. Єдиною партією, яка відкинула цю ідею, була праворадикальна "Альтернатива для Німеччини". На минулорічних виборах їй допомагали російські боти.
Демократія виникла як метод управління у тривимірному світі, де співрозмовників можна фізично виявити, а сам світ можна обговорити і підтвердити. Сучасна демократія покладається на поняття "громадського простору", де, навіть якщо ми і не можемо побачити всіх наших співгромадян і не здатні перевірити факти, ми маємо інститути, такі як наука і журналістика, які можуть надати спільні посилання для обговорення і політики. Інтернет зруйнував межу між публічним і приватним, заохочуючи нас змішувати особисті бажання з поточними державними справами. Це постійна людська схильність.
"Але вважаючи, що інтернет робить нас більш раціональними, а не навпаки, ми не помітили очевидну небезпеку: ми тепер дозволяємо своїм інтернет-броузерам вести нас у світ, де все, в що ми хочемо вірити, правда. Ми вважаємо комп'ютери "своїми" і уявляємо, що ми розумні, використовуючи їх як інструмент. Для багатьох з нас часто це виявляється катастрофічно самовдоволена точка зору", - пише Снайдер.
Коли ми шукаємо новини чи читаємо стрічку, то стикаємося з суб'єктом, який запускає алгоритми на основі наших вподобань і демонструє реальність, яка нам більше подобається. Так, люди теж можуть розігрувати нас, але не з такою безсердечною рішучістю і без такої бездоганної пам'яті про наші слабкості. Традиційно ми думаємо про штучний інтелект як про своєрідного суперника для нашого власного інтелекту, який виникне паралельно. Але насправді відбувається не паралельний розвиток, а взаємодія, в якій об'єкти, які самі собою не розуміні, можуть все одно виставити нас дурнями.
У відомому "тесті Тюрінга", розробленому для перевірки, чи може комп'ютерна програма переконати людину, що вона насправді теж людина, скептичні живі учасники задають важкі запитання і потім роблять висновки. Це наша модель освіченої людини, але вона не відображає те, як ми поводимося з комп'ютерами. Замість того, щоб перевіряти їхні судження, ми поступаємося власними, якщо це змусить нас почуватися краще. Перша комп'ютерна програма, яка успішно склала тест Тюрінга, імітувала психоаналітика. Вона перевернула ситуацію з ніг на голову: не ми тестували машину, а вона маніпулювала нами. Ми віримо, що комп'ютерам можна довіряти, коли здається, що їм не байдуже, як ми почуваємося. Ми відвідуємо ті сайти, які посилюють наші емоції, не запитуючи себе, чи часом не розроблені вони так, щоб зберігати нашу увагу онлайнт якомога довше, щоб ми дивилися таргетингову рекламу. А може ці сайти використовують іноземці як зброю, щоб нашкодити нам.
Демократія залежить від певної ідеї про правду: це не плутанина наших поривів, а незалежна реальність, очевидна для всіх мешканців. Це необхідна мета, яку не можливо досягти повною мірою. Авторитаризм з'являється там, де цю мету повністю відкидають, а люди починають плутати правду з тим, що вони хочуть почути.
"Тоді починається політика спектаклю, в якій перемагає найбільший брехун з найбільшим мегафоном. Трамп дуже добре це розуміє. Як бізнесмен він провалився, але як політик став успішним, тому що розумів, як грати на бажаннях. Умисне за допомогою сучасних технологій поширюючи "нереальність", він обурює одних і задобрює інших, підриваючи саму суть спільного світу фактів", - пише Снайдер.
Він зауважує, що у фашизмі відчуття на першому місці. Фашисти 1920-х і 1930-х років хотіли перекреслити просвітництво і апелювати до людей як до членів племені, раси чи виду. Важливу роль відігравала історя про "нас" і "них", яка давала початок політиці конфлікту і боротьби. Фашисти стверджували, що світом керують змовники, чию таємничу хватку потрібно зламати насильством. І це може зробити лише лідер (фюрер, дуче), який говорить прямо до народу і від його імені без законів і інститутів. Тоталітаризм означає абсолютне домінування особистого без поваги до приватного і публічного.
"Наша пам'ять про 20-те століття почала розмиватися, як тільки ми ступили в кіберпростір. Можливо через це ми не помітили певні тривожні особливості цього досвіду. Інтернет відродив фашистські звички розуму. Смартфони і стрічки новин структурують увагу так, що ми не можемо мислити прямо. Їхні розробники умисне користуються психологічними тактиками, щоб змушувати нас лишатися онлайн, а не думати. Чи діставання з кишені телефона 80 разів на день - це справді ваш вільний вибір?", - зауважує історик.
Щойно увагу вдалося привернути, її підтримують умисне бездонною стрічкою новин, яка підтверджує наші переконання і те, що нам подобається. Дослідники виявили, що користувачі інтернету переконані, що знають багато, але насправді мало з них здатні пригадати це "багато".
Фашистська психологія інтернету має очевидні політичні можливості. І деякі з них свідомо використовують зараз. Facebook встановив стандарт у підміні факту вигадкою перед нещодавніми американськими виборами. На інших платформах цикли використовують наші звички клікати, щоб затягнути у світ, де все ділиться на "нас" і "них". Соціальні і політичні боти з Росії експлуатують нашу довірливість, щоб поглибити наші розбіжності і поширити теорії змови. Раптом всі вирішили, що це нормально читати електронні листи інших людей, ламаючи межу між публічним і приватним. А переможець на американських виборах використовує Twitter для того, щоб співпереживати зі своїми прихильниками без посередників.
Насправді "фашизм 2.0" відрізняється від оригіналу. Традиційні фашисти хотіли завоювати чужу територію і особистість. Інтернет посягає лише на душу. "Расистські олігархи", які сьогодні стоять за інтернетом, хочуть, щоб люди лишалися на дивані, роздратовані чи задобрені. Вони хочуть, щоб суспільство було поляризованим, вірило у вигаданих ворогів, які не марширують вороже у фізичному світі. Поляризація скеровує американців проти інших американців, точніше проти інтернет-карикатур на інших американців, а не проти фундаментальних проблем, таких як нерівність чи зовнішнє втручання у демократичні вибори. Інтернет створює відчуття поділу на "них" і "нас" всередині країни, а також дає досвід, який здається політикою, але не стосується реальної політики.
За такою ж логікою, інтернет можна використовувати для прогресивних цілей. Приміром, в Україні і Єгипті активісти з його допомогою мобілізовували сили під час протестів. Вчителі американських державних шкіл за допомогою інтернету організувалися і влаштували протест проти скорочення витрат на освіту за останні два десятиліття. Критичний момент в тому, що в такому випадку люди використовують інтернет проти нього ж, щоб перейти у реальний світ. Реакція лідерів, таких як Дональд Трамп і Володимир Путін, дуже багато про що говорить. Вони одразу ж називали реальних демонстрантів "проплаченими" чи "агентами" іноземних держав, намагаючись загнати людський світ назад у вигадку.
Найбільш тривожна подібність між "фашизмом 1.0" і "фашизмом 2.0" - це непідробна популярність. Деякі американці хочуть покарати Росію. Інші хочуть покарати Кремнієву долину. Обидва пориви виправдані.
"Але водночас вони пропускають повз увагу фундаменталну проблему. Саме ми обрали бути обдуреними, як багато європейців у 1930-ті роки. Чому тролі, боти і алгоритми повинні поважати нас, якщо ми самі себе не поважаємо? Фашизм грає на самотності і легковажності. Це урок, який ми можемо вивчити, але не від машин. Ми можемо виправити інтернет лише тоді, якщо чесно подивимося на симих себе", - пише історик.
Раніше видання Washington Post писало, що Росія і Китай виводять "великого брата" на абсурдно новий рівень. Чиновники обох країн намагаються придушити свободу слова в мережі, навіть вдаючись до боротьби з анекдотами.
Крім того, Пекін активно використовує можливості мережі для авторитарного контролю. Китай стежить за своїми громадянами за допомогою інтернету. Міністерство громадської захисту країни заявило про початок роботи системи розпізнавання облич "Орлине око". Веб-камери CCTV почали встановлювати по всій країні з метою протидії злочинності. На сьогоднішній день подібних "розумних" камер встановлено вже близько 176 мільйонів, а до 2020 року їхня кількість перевищить 600 мільйонів.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google