Фактичний лідер М'янми нічого не робить для зупинки переслідування народу рохінджа - WP

Мільйон людей просто зараз живе у страху перед жорстокістю байдужого уряду, який ніколи не визнавав їхні права в країні, яку вони завжди називали домом. Криза біля кордону між М'янмою і Бангладеш драматично загострилася впродовж останніх тижнів. Понад 125 тисяч представників народу рохінджа, які спровідують іслам, втекли з М'янми, боячись наступу м'янманських військових у штаті Ракхайн.

Про це пише Washington Post, нагадуючи про все більшу кількість повідомлень про тортури, зґвалтування і масові вбивства рохінджа, скоєних солдатами сил безпеки М'янми. Кількість таких злочинів систематично зростає у мусульманських селах.

У Найп'їдо кажуть, що проводять "зачистки" проти екстремістів "бенгалі". М'янманська влада використовує термін "бенгалі" стосовно рохінджа, маючи на увазі, що народ чужий для країни, в якій живе. Дедалі більше мусульманських лідерів з усіх куточків світу засуджують дії М'янми. А президент Туреччини Раджеп Таїп Ердоган навіть звинуватив Найп'їдо в організації "геноциду" рохінджа.

В центрі шторму світового невдоволення опинилася і Аун Сан Су Чжі - фактичний лідер м'янманського суспільства і лауреат Нобелівської премії миру. Впродовж двох десятилість в уявленнях всього світу вона займала роль політичного в'язня, який добивався демократичних змін і протистояв жорстокій військовій хунті, яка домінувала в політичному житті М'янми. Вона була азіатською версією Нельсона Мандели, зразком гідності і моралі.

Видання нагадує, як у 2012 році у Нью-Йорку на честь Су Чжі були проведені урочисті заходи, під час яких Генрі Кіссінджер хвалив її і називав її діяльність прикладом того, як "суспільства можуть ставати великими, коли вони відмовляються від конфронтації на користь порозуміння".

Але у випадку рохінджа Су Чжі не продемонструвала великого бажання "порозумітися". Населення М'янми поділене і складається з десятків різних етнічних груп, які сповідують різні релігії. Але жодна з громад не була на стільки зневажена, як рохінджа, яку хунта позбавила громадянських прав у 1982 році. З того часу представники цього народу змушені жити в умовах апартеїду в штаті Ракхайн. Спостерігачі відзначають зростання кількості заколотів в цьому регіоні, які краще пояснюються десятиліттями переслідувань рохінджа з боку уряду, ніж поширенням іноземних терористичних ісламістських рухів на територію М'янми.

Правозахисні групи вже давно говорять про уразливість народу рохінджа. В 2015 році Музей Голокосту США навіть вніс М'янму до списку країн, в яких найбільш вірогідно може статися геноцид.

"Фактичний лідер повинен втрутитися. Це те, що ми очікуємо від будь-якого уряду. Захищати всіх входить у їхню юрисдикцію", - сказав спеціальний доповідач ООН з прав людини Янджі Лі, який каже про загибель більше соті рохінджа за минулий тиждень.

Однак, Су Чжі підозріло мовчить про ці звірства навіть тоді, коли світові лідери і представники міжнародних організацій виступили з жорсткими заявами. Захисники Су Чжі говорять, що їй доводиться делікатно поводитися з м'янманською армією, яка ще не так давно тримала її в ув'язненні і яку підтримують все більше голосів будистських націоналістів. Але Су Чжі досі не скасувала жорсткі обмеження на гуманітарний доступ до різнях регіонів М'янми, які постраждали від заколотів. Так само, уряд досі не дозволив незалежним ЗМІ розслідувати, що відбувається у Ракхайні.

"Я розумію, що збройні сили досі мають велику владу в М'янмі і що Су Чжі не має ефективного контролю над ними. Я розумію, що поле її можливостей дуже обмежене. Але вона може використати законодавчі заходи для того, щоб прямо стримати ці звірства. У неї також є одне важливе повноваження: повноваження висловитися. Але замість цього вона відповіла на події сумішшю з мовчання, заперечень добре задокументованих доказів і перешкоджанням постачанню гуманітарної допомоги", - зауважив колумніст The Guardian Джордж Монбайот.

Washington post погоджується, що кабінет Су Чжі дійсно в минулому заперечував скарги рохінджа на зґвалтування, називаючи їх "вигадками терористів", а також відкидав репортажі міжнародних ЗМІ і ООН про страждання рохінджа, називаючи їх перебільшенням. Минулого року Су Чжі навіть попросила США не використовувати слово "рохінджа", оскільки офіційна позиція М'янми не визнає існування народу, який налічує 1,3 мільйони людей.

Події навколо рохінджа також спричинили релігійну напругу, оскільки становище народу погіршилося якраз тоді, коли мусульманські країни святкують релігійні свята. Вони також поляризували громадську думку в Індії, яка лишається важливим союзником М'янми. Якщо насильство над рохінджа продовжиться, воно може перерости в регіональний конфлікт. Правозахисник Меттью Сміт з організації Fortify Rights зауважує, що в цей час Су Чжі не просто не намагається знайти мирний вихід з кризи, а й "підкидає дров у вогонь".

Раніше повідомлялося, що генсек ООН закликав владу М'янми припинити насильство над народом рохінджа. Генеральний секретар закликав владу М'янми надати мусульманам в штаті Ракхайн громадянство чи інший правовий статус для нормального життя.