Це хороша ілюстрація того, як Кремль хоче отримати повну свободу дій і позбутися від необхідності враховувати чиїсь цінності і виконувати умови міжнародних угод, надрукованих дрібним шрифтом. Про це на сторінках Frankfurter Allgemeine пише оглядач Керстін Хольм.
Він додає, що російський політолог Гліб Павловський вважає, що втручання Росії у конфлікт в Сирії стало своєрідною політичною "грою в карти" з багатьма невідомими, в якій гравці блефують, щоб розкрити наміри суперників. І якщо розглядати близькосхідний конфлікт саме так, тоді президент Туреччини Раджеп Тайїп Ердоган переграв свого "друга по імперському духу" Володимира Путіна. Обидва політики через свою слабкість вели "гібридну війну", спонсоруючи і озброюючи неофіційні війська. При цьому вони зробили чужі "козирі" своїми.
"Збивши російський літак, Ердоган дуже вміло розіграв свою карту членства в НАТО, щоб поставити хрест на військовому наступі Путіна проти підконтрольних йому сил на полі битви в Сирії. А лідер Кремля наважився ввести санкції проти Туреччини, хоча цим самим він власними руками створив рецепт розвалу Росії. Потрібно лише створити ситуацію, у якій авторитарний лідер країни втрачає добре ім'я. А це знищить залишки хиткої економіки його країни", - пише оглядач.
Росія на сьогодні – це "країна-троль", яка підмінила реальну роботу над своїм економічним добробутом агресивною пропагандою. Вона вкладає великі кошти і зусилля в створення паралельних вигаданих світів, у яких мусять жити росіяни. Тисячі "інтернет-тролів" і телевізійні агітатори кожного дня шукають приводи облити брудом критиків влади Росії, звинуватити Захід у лицемірстві і якомога більше применшити економічні і соціальні проблеми країни.
"Згідно з неоголошеною соціальною угодою, сьогодні Кремль виставляє перед народом чергову зовнішню загрозу, скеровує на неї гнів росіян і виставляє себе в ролі захисника", - йдеться в статті.
При цьому оглядач звертає увагу на останню промову президента Володимира Путіна перед Федеральними зборами, під час якої він не говорив про внутрішніх ворогів і "п'яту колону". Натомість Путін більше критикував Туреччину і закликав до боротьби проти тероризму.
" Але ця нова маска дуже погано тримається. Навіть якщо припустити, що всі звинувачення проти Ердогана в тому, що він купував нафту в "Ісламської держави", правда, тоді не зрозуміло, чому оголошеного "поплічника терористів" з такою помпою ще місяць тому зустрічали в Москві під час відкриття мечеті. При цьому тоді російські політики навіть бажали Ердогану повторного переобрання", - пише оглядач.
Насправді ж, як вважає російський політолог Павловський, Кремль бачить свого реального ворога всередині країни. І його роль виконують "не ліберали, а все населення Росії, в якому влада бачить хаотичний натовп, який складається з грубіянів-нігілістів, бунтарів-далекобійників, злочинної молоді і божевільних пенсіонерів". І всі вони "мріють зруйнувати" російську державу. Тому Туреччина потрібна була в якості нового ворога, але вона не прийняла мовчки цю роль.
24 листопада на турецько-сирійському кордоні було збито російський Су-24. Путін зажадав від Туреччини офіційних вибачень, а президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган відмовився зробити це.
Через цей конфлікт між двома країнами РФ вирішила скасувати туристичне співробітництво з Туреччиною, відмовилася від спільних військових і наукових контактів, скасувала безвізовий режим і обмежила торгівлю.
Загальний обсяг потенційних втрат від згортання співробітництва в різних сферах ЗМІ оцінили у понад 40 млрд доларів.