Стійкість допомагає вийти зі складних ситуацій. Публікуємо поради, як стати емоційно стійким

Оскільки пандемія коронавірусу все ще триває, колективна здатність витримувати негаразди та повертатися до емоційної стабільності щодня опиняється під тиском. Багато людей сильно постраждали від хвороби. Інші втратили роботу, стали жертвами економічної невизначеності та фінансової нестабільності. І кожному довелося боротися з безпрецедентною втратою соціальних та емоційних мереж підтримки, пише CNN.

Чи дійсно люди можуть протистояти такому тиску?

«Десятиліття досліджень свідчать, що можуть. Стійкості та витривалості можна навчитися», – сказав психолог Денніс Чарні.

Чарні та його колега Стівен Саутвік витратили роки на аналіз поведінки людей, які зазнали інтенсивних травм. Чарні також знає про стійкість із особистого досвіду. Психолог був жертвою важкої травми, коли незадоволений екс-колега вистрелив у нього. Куля пошкодила внутрішні органи, тому Чарні довелося витратити багато часу на відновлення.

«Оскільки я вивчав стійкість, то почав аналізувати свій стан під час відновлення після поранення: «Ну, тепер ми з’ясуємо, чи я стійкий». Я зрозумів, що багато факторів, які ми виявили в нашому дослідженні, допомогли мені», — сказав Чарні.

Ось деякі головні риси характеру і особливості поведінки, які допоможуть стати емоційно стійким та «вижити» в найважчих ситуаціях.

Намагайтеся бути оптимістом

«Оптимізм - ключова риса тих, хто є емоційно витривалим. Але бути оптимістом не передбачає райдужний тип позитиву, як-от «я можу зробити все». Намагайтеся бути «оптимістичним реалістом», - радить психолог.

«Оптимістичні реалісти», приділяють пильну увагу негативній інформації про проблеми, з якими вони зіштовхуються. Однак, на відміну від песимістів, ці люди не залишаються зосередженими на негативі. Вони оцінюють свої сили і переходять до того, що можуть вирішити», - сказав Чарні.

Вчіться на своїх проблемах

«Наука виявила, що існують гени оптимізму та стійкості, але гени не завжди визначають вашу долю», - вважає Чарні.

«Деякі люди справді здатні справлятися зі стресом краще, ніж інші, але досвід також важливий. Незважаючи на те, що ви, можливо, не зіштовхнулися з конкретною проблемою, яка стоїть перед вами зараз, у будь-якій ситуації можна використовувати свій досвід у боротьбі з викликами, який ви вже отримали в минулому», – додає психолог.

Цієї важливої ​​риси можна навчити і дорослих, і дітей, підкреслив він.

«Неможливо мати життя без стресу та не зіштовхуватися з труднощами. Стрес не завжди означає травму. Виходячи із зони комфорту ви можете досягнути більших успіхів», — додав Чарні.

Встановіть для себе зразок стійкості

Знайдіть людей, якими можна захоплюватися за їхню наполегливість у подоланні викликів, радить Чарні.

«Це може бути член сім’ї, друг, вчитель, політичний лідер – список нескінченний. Вам навіть не обов’язково зустрічатися з цими людьми, щоб вчитися на їхньому прикладі», - додає психолог.

Знайдіть свій «моральний центр»

Наявність морального компаса важлива для найбільш стійких людей.

«Як сказав Марк Твен, ви не можете помилитися, якщо робите правильні речі», — зазначає психолог.

«Моральний центр може йти поруч із релігією, але це не обов'язково. Є атеїсти, які мають сильний моральний компас щодо того, як робити правильні речі», — сказав Чарні.

Знайдіть мету в житті

Крім морального компаса, для розвитку стійкості важливо мати мету в житті.

«Розуміння, що те, що ви робите – важливо, є ключем до стійкості. Крім того, альтруїзм є дуже важливою рисою стійких людей. Ви допомагаєте іншим, і це дає вам сильне відчуття мети, яке може поширитися на різні частини вашого життя», - сказав Чарні.

Гумор

Гумор може бути дуже корисним під час стресу, сказав Чарні, вказуючи на дослідження, які він і Саутвік проводили з військовополоненими у В’єтнамі.

«Вони серйозно постраждали і перебували під великим тиском протягом шести-восьми років, багато з них сиділи в окремій камері. Але військовополонені постійно повторювали нам, що гумор дуже корисний, навіть у темряві. Це був спосіб зв’язатися з іншими людьми та пережити найважчі часи», - додав психолог.

Підтримка близьких 

Дослідження показали, що соціальна мережа підтримки друзів або сім’ї є ключем до розвитку стійкості. Чарні розповів, що військовополонені знайшли можливість спілкуватися один із одним через стукіт крізь стіни, це допомогло їм вижити розумово та емоційно.

«Якби вони не мали можливості спілкуватися з людиною, яка сиділа на самоті в сусідній камері, було б надзвичайно важко витримати такий тиск. Тому ми підкреслюємо, що кожному потрібна підтримка інших людей у важкі часи», – сказав Чарні.

Емоційна гнучкість

Ви можете розвинути свої м’язи стійкості, практикуючи гнучкість, тобто здатність використовувати різні інструменти та методики для подолання труднощів, сказав професор психології Джордж Бонанно.

«Є спосіб мислення, який я називаю гнучким поглядом на життя, що веде до послідовної емоційної гнучкості. Насправді реакція на стрес це серія з кількох розумових кроків, які ми проходимо, щоб зрозуміти, що робити в конкретній ситуації. Спочатку, сказав Бонанно, поставте собі запитання «Що зі мною відбувається? Що мені зараз потрібно робити?», далі перегляньте «інструменти» у вашому «наборі досвіду», — сказав Бонанно.

«Щоб боротися з труднощами в житті, ви завжди вчитеся — на власному чи чужому прикладі, на попередньому досвіді і це частина розробки «психологічного інструментарію», щоб використовувати його для вирішення конкретних проблем», — пояснив Чарні.

«І зрештою настає час вирішити, який із усіх варіантів дій можна використати. А потім ми відстежуємо результат. Якщо той чи інший варіант не працює, ми або змінюємо його або шукаємо щось нове. Це і є гнучкість», - додає психолог.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

The Guardian розповідає, як вийти із «зони комфорту» та подолати свої страхи

Під час війни у   В’єтнамі віце-адмірал ВМС США Джеймс Стокдейл, який більше семи років перебував у в’язниці у Північному В’єтнамі, помітив цікаву тенденцію серед ув’язнених. Деякі з них сильно страждали, інші – відносно легко терпіли жорсткі умови. Легше було тим, хто зберігав надію та намагався налаштовуватися на оптимізм. Подібну «модель» можна помітити і під час пандемії COVID-19, яка повільно трансформувалася з тимчасових незручностей у новий спосіб життя. The Atlantic розповідає, як стати оптимістом.