Чому вибори в демократичних країнах показують політичну поляризацію суспільства — The Guardian

Вибори президента США 2020 року показали серйозну поляризацію та розділеність Америки стосовно моральних та політичних установок. Після закінчення виборчих перегонів у Сполучених Штатах, де республіканець Дональд Трамп отримав близько 47% голосів виборців, в Америці знову виникає тривога щодо глибини партійної поляризації, пише британська газета The Guardian.

Побоювання полягає в тому, що ліберали та консерватори в США не просто не погоджуються щодо американських цінностей, але й живуть у двох різних світах, і це стосується навіть простору ЗМІ та соціальних мереж.

Така ситуація викликає питання стосовно того, хто насправді став переможцем на виборах у США, і чи зможе новий американський лідер та його команда вирішити основні конфлікти в американському суспільстві та об’єднати Америку.

Завжди потрібно бути обережними в оцінці ліберальної демократії, яка обіцяє перетворити політичні та культурні розбіжності на консенсус, апелюючи до створення «більш досконалого союзу».

Ліберальна демократія передбачає виокремлення певної «спільної зацікавленості суспільства», яка виділяється з хаосу індивідуальних інтересів, і тоді представники в уряді сприяють реалізації «спільної мети».

Однак, питання полягає в тому, чого саме може досягнути ліберальна демократія та представництво в уряді за нестабільної ситуації на міжнародній арені у ХХІ столітті.

Останнім часом вибори в ліберальному Заході дедалі більше починають нагадувати референдуми, на яких виборці мобілізуються навколо «поляризованої логіки» -  «за і проти».

Зрештою вирішальна перемога французького лідера Емманюеля Макрона над суперницею Марін Ле Пен була не відображенням віри французів у те, що Макрон може вирішити проблеми Франції, просто французи не хотіли бачити Марін Ле Пен при владі.

Виборчий тріумф британського прем’єр-міністра Бориса Джонсона у 2019 році частково базувався на повторному проведенні референдуму стосовно Brexit.

Значна політична поляризація в глобальному масштабі має свої наслідки. Одним із позитивних наслідків можна назвати те, що така «конфронтаційна політика» призводить до більшої «мобілізації» суспільства.

Для прикладу можна поглянути на вибори президента США 2020 року, де явка американських виборців була фактично рекордною.

Також, на фоні політичної поляризації демократія стала «більш пристрасною» та більш невизначеною.

Політична поляризація демонструє великі зміни у виборчій географії та демографії.

Вибори в США 2020 року показали, що американці стали більш «самосвідомими», тобто, країна почала активніше оцінювати роль політики в суспільному житті, при цьому, така самосвідомість по-різному проявлялася серед американських виборців.

Можна провести паралель з тим, як Brexit продемонстрував вкрай нерівномірний новий політичний та культурний поділ Великої Британії.

Але складність такої конфронтаційної політики полягає в тому, що вона може стати двигуном для поділу та взаємної ворожнечі у суспільстві.

Попри будь-які риторичні заклики політиків, які прагнуть до єдності, конфронтаційні вибори «у стилі референдуму» часто лише поглиблюють «поляризацію та тріщини» у суспільстві.

На фоні такої ситуації світова глобальна демократія зазнає серйозних змін.

Великий вплив на сучасні демократичні процеси мають і ЗМІ та соціальні мережі.

Вибори ХХІ століття часто стають фактично заручниками соцмереж та потоку дезінформації.

У багатьох країнах, включаючи США та Велику Британію, лібералізм і демократія значною мірою залежать від ефективної конституційної реформи. Останнім часом політика стає «внутрішньоелітарною» битвою за якомога довший контроль над більшою кількістю установ, тоді як народне невдоволення демонструється у протестах та соціальних мережах. За таких умов вибори перетворюються на можливість помститися за минулі поразки, резюмує видання.