Чому «свобода слова» в соціальних мережах може бути небезпечною — The Economist

Інтернет та соціальні мережі стали невід’ємною частиною життя людей, але вони несуть за собою як позитивні, так і негативні моменти, для прикладу можна поглянути на ситуацію з пошуковою мережею Google.

Це був найбільший «антимонопольний позов» за останні два десятиліття. 20 жовтня Міністерство юстиції США заявило про те, що Google укладає угоди з виробниками мобільних телефонів, внаслідок чого саме Google стає в браузерах пошуковою системою за замовчуванням, що робить цю пошукову систему монополістом. У відомстві кажуть, що це шкодить користувачам, які фактично позбавлені альтернатив, пише журнал The Economist.

Міністерство юстиції США ще не повідомило, як збирається «покарати» Google, але воно може змусити Google та його батьківську компанію Alphabet змінити структуру свого бізнесу. Однак, компанія Google відхиляє цей позов як нісенітницю, тому справа може затягнутися на роки.

Позов проти Google може здатися незначним, порівняно з суперечками проти Facebook, Twitter та інших соціальних мереж.

Одні кажуть, що соціальні медіа підштовхують користувачів до ненависті та фальші. Інші звинувачують технологічні фірми в поширенні дезінформації.

І все ж залишається актуальним питання, що робити із соціальними мережами, як нівелювати їх згубний вплив.

Десята частина американців вважає, що соціальні медіа потрібні, тоді як майже дві третини кажуть, що соцмережі завдають шкоди.

З лютого YouTube виявив понад 200 тисяч "небезпечних та недостовірних" відео про COVID-19. Перед виборами у 2016 році багато американців стали жертвами дезінформації в соцмережах. У М'янмі Facebook використовували для підбурювання до геноциду проти рохінгів, мусульманської меншини. Минулого тижня французький вчитель Самуель Паті, який використовував мультфільми про пророка Мухаммеда, щоб говорити на тему свободи слова, був убитий після організованої проти нього кампанії в соціальних мережах. Вбивця завантажив у Твіттер зображення відрубаної голови Паті, яка лежала на вулиці.

Останнім часом посилюється тиск на технологічні компанії з метою обмеження публікування все більшої кількості матеріалів.

В багатьох країнах уряди використовують соціальні медіа, щоб «вийти за рамки закону». Для прикладу, більш авторитарні уряди в таких країнах, як Сінгапур, планують, що технологічні фірми обмежать "фейкові новини", потенційно включаючи неприємну критику з боку опонентів.

Це могло б не мати особливого значення, якби соціальні мережі мали менший вплив на життя людей. Соціальні мережі стали занадто важливими для розповсюдження новин та думок.

Соціальні платформи використовують будь-які засоби для того, щоб користувачі проводили якнайбільше часу в режимі онлайн.

Щоб продати більшу кількість рекламних оголошень, алгоритми технологічних компаній надсилають новини та дописи, які, на їхню думку, привернуть увагу користувачів. Дехто використовує ці алгоритми для поширення фейків, дезінформації.

Найкращим шляхом  виправити це було б змінити бізнес-модель технічних фірм та запровадити більше конкуренції.

Це вже добре працює в інших сферах технологій, таких як «хмарні сховища» даних, для прикладу.

Якби користувачі могли перенести свої дані в іншу мережу, технологічним фірмам довелося б конкурувати за надання якісної послуги.

Перешкоди цьому величезні. Доходи технологічних фірм впадуть на сотні мільярдів доларів за таких умов. Можливо, влада може запровадити деякі засоби захисту, такі як надання користувачам права вибору рекомендацій, встановлених нейтральним правилом, а не суперечливим алгоритмом.

Такі ідеї не можна швидко реалізувати, але суспільству потрібні рішення вже зараз.

Уряди, ймовірно, захочуть спробувати встановити основні правила на національному рівні. Вони повинні визначити основи недопустимих публікацій, що охоплюють нецензурність, підбурювання до насильства та наклеп. Міжнародне законодавство про права людини є хорошою відправною точкою, оскільки воно схиляється до свободи слова, але при цьому вимагає обмежень, які мають бути доречними та пропорційними, резюмує журнал.