Чому люди вірять у теорії змови — NYT

Теорії змови бувають «різних форм і розмірів». Нещодавнє опитування 26 тисяч людей у ​​25 країнах намагалося визначити, чи вважають респонденти, що існує "єдина група людей, яка таємно контролює події і спільно керує світом". Тридцять сім відсотків американців відповіли, що це "безумовно або, можливо, правда". Так само вважають 45% італійців, 55% іспанців та 78% нігерійців. Розуміння структури теорій змови може пролити світло на їхню «популярність» та допомогти визначити їхню правдивість, пише The New York Times.

Теорії змови, звісно, існують вже фактично тисячі років. Деякі з них навіть мали величезний вплив на історію. Для прикладу можна взяти нацизм. Більшість людей не думають про нацизм як про теорію змови. Оскільки нацизму вдалося захопити цілу країну і розпочати Другу світову війну, його частіше за все називають «ідеологією».

Але насправді нацизм можна назвати справжньою теорією змови, яка базувалася на «антисемітській брехні»: «Група єврейських фінансистів таємно домінує над світом і планує знищити арійську расу. Вони спроектували більшовицьку революцію, керували західними демократіями, контролювали засоби масової інформації та банки. Тільки Гітлеру вдалося розгледіти всі їхні підлі хитрощі - і лише він може зупинити їх і врятувати людство».

Глобальні теорії змови стверджують, що усі події в світі контролює одна таємна і зловісна група людей. Ідентичність цієї групи може різнитися. Дехто вважає, що світом таємно керують масони, відьми чи сатаністи, інші ж думають, що це інопланетяни, рептилоїди або ще якісь створіння.

Але основна структура всіх теорії змови залишається незмінною: невідома група таємно контролює фактично все, що відбувається в світі.

Глобальні теорії змов особливо захоплюються «об'єднанням протилежностей». Для прикладу, нацистська теорія змови говорила, що комунізм і капіталізм – це непримиренні вороги.

З цих передумов виникає «теорія світу»: події в новинах - це «хитро розроблена димова завіса», спрямована на обман, а відомі лідери, які відволікають увагу людей - це лише маріонетки в руках справжніх правителів.

Глобальні теорії змови отримують велику кількість «прихильників», частково, тому що вони пропонують одне, прямолінійне пояснення складних процесів у світі. В життя людства неодноразово «втручаються» війни, революції, кризи та пандемії. Але якщо людина вірить в якусь глобальну теорію змови, у неї виникає відчуття, що вона все розуміє.

Війна в Сирії? Не потрібно вивчати історію Близького Сходу, щоб зрозуміти, що там відбувається. Це частина великої змови. Розвиток технологій 5G? Не потрібно проводити жодних досліджень. Це змова. COVID-19? Пандемія не має нічого спільного з екосистемами, кажанами та вірусами. Це, очевидно, частина змови – саме такою логікою керуються більшість «послідовників» теорій змови.

Однак, глобальні теорії змови «страждають» від однакової основної вади: вони припускають, що історія дуже проста. Ключовою передумовою глобальних теорій змови є те, що маніпулювати світом відносно легко. Невелика група людей може розуміти, передбачати і контролювати все, починаючи від війни, закінчуючи технологічними революціями та пандеміями.

Особливо вражаючою є здатність цієї таємної групи передбачати всі події в світі наперед. Коли таємна група «випускає вірус», вона може передбачити не тільки те, як він пошириться по всьому світу, але й те, як пандемія вплине на світову економіку через рік. Коли таємна група провокує політичну революцію, вона може повністю контролювати її хід. Коли ця група починає війну, вона знає, чим війна закінчиться.

Але, звичайно, світ набагато складніший. Для прикладу, можна поглянути на вторгнення США в Ірак. У 2003 році потужна держава вторглась у країну Близького Сходу, заявивши, що хоче ліквідувати зброю масового знищення в країні та покласти край режиму Саддама Хусейна. Деякі підозрювали, що США також мали намір здобути владу над регіоном і домінувати на життєво важливих іракських родовищах нафти. Реалізуючи свої цілі, США залучили потужну армію і витратили трильйони доларів.

Однак, якими були результати цих величезних зусиль? Повний провал. Ніякої зброї масового знищення не було, а сама країна «впала в хаос». Великим переможцем війни фактично став Іран, який розпочав домінувати в регіоні.

Тож чи слід робити висновок, що тодішній президент США Джордж Буш-старший насправді був «таємним іранським кротом», який виконував задум Ірану? Дуже малоймовірно. Швидше за все, висновок такий: неймовірно важко передбачити та контролювати людські справи. Адже події не завжди йдуть за планом.

У світі, звичайно, існує багато «справжніх змов». Фізичні особи, корпорації, організації, церкви, фракції та уряди постійно «реалізують різні плани». Але саме на прикладі цього можна чітко простежити, що передбачати та контролювати події в світі дуже важко.

У 30-ті роки Радянський Союз справді намагався організувати «розпал» комуністичних революцій у всьому світі; капіталістичні банки застосовували всілякі хитрі стратегії; адміністрація американського президента Франкліна Рузвельта планувала реконструювати американське суспільство за «новим курсом». Але ці та незліченні інші плани часто зіштовхувалися з перешкодами, і не було жодної таємної групи людей, яка керувала «цілим шоу».

Однак, навіть зараз фактично кожна людина є «об’єктом багатьох змов». Можливо, чиїсь колеги намагаються намовити керівника на роботі проти когось. Велика корпорація може тиснути на політиків, щоб вони заблокували «екологічні норми» та дозволили надалі шкодити екології.

Якийсь технологічний гігант може спробувати використовувати особисті дані користувачів. Політична партія може проводити неприйнятну агітацію.  Можливо, якийсь іноземний уряд намагається розпалити екстремізм у певній країні. Це все може бути справжньою змовою, але такі змови не є частиною «єдиного глобального сюжету».

Іноді корпорації, політичній партії чи диктатурі вдається зібрати значну частину всієї світової влади в свої руки. Але коли таке трапляється, тоді приходить широкий розголос.

Справді, у багатьох випадках саме розголос є необхідною умовою здобуття великої влади. Наприклад, Ленін ніколи не здобув би владу в Росії, уникаючи публічності. Влада Сталіна залежала від культу його особистості. Ідея про те, що Ленін і Сталін були лише маріонетками в руках справжніх закулісних правителів, суперечить усім історичним свідченням.

Розуміння того, що жодне таємне угруповання не може приховано контролювати весь світ надає нові можливості та дозволяє більш «критично» оцінювати події, резюмує видання.