Підтримати
Армія, яку Росія ввела в Україну в лютому 2022 року, явно не відповідала поставленій меті, хоча ні Москва, ні Вашингтон тоді цього не визнавали. Обмежені можливості сили Кремля були виставлені на показ.
Вторгнення викрило хвастощі Росії про те, що вона має другу за силою армію у світі. А початкова фаза війни стала свідченням масових збоїв по всьому ланцюгу командування. Логістика виявилася нефункціональною, а свідчень поганої підготовки і забезпечення військ було дуже багато. Заплановане бліц-криг захоплення Києва розчинилося у запеклій битві, в якій росіяни не змогли захопити критично важливий аеропорт Гостомель і згодом були відкинуті, незважаючи на, здавалося б, вирішальну чисельну перевагу.
«На ранній стадії вторгнення швидко розвіявся міф про те, що російська армія була сучасною і здатною відповідати західним стандартам. Інші міркування щодо її оперативного планування і тактики також згоріли у вогні битв. Зазнавши невдачі на ранніх етапах війни, російське командування повернулося до традиційного радянського підходу до ведення війни, використовуючи масовані артилерійські обстріли в поєднанні з безглуздим витрачанням солдатських життів під час масових хвильових атак», - пише в своїй оцінці непостійний науковий співробітник Центру європейських політичних аналізів (CEPA) і лейтенант розвідки Армії США Челс Мічта.
Незважаючи на широко розрекламовану модернізацію, некомпетентність і корумпованість російського військового керівництва, погане технічне обслуговування озброєнь і логістичні прорахунки показали, що Збройні сили Росії не дуже змінилися з часів СРСР, особливо її сухопутні війська.
Широко розрекламовані «сердюковські реформи», названі на честь міністра оборони Анатолія Сердюкова, передбачали масштабну структурну реорганізацію російської армії, яка розпочалася у 2009 році. Вони спиралися на радянський досвід в Афганістані і використовували батальйонні тактичні групи (БТГ) чисельністю близько 800 солдатів, які розгорталися як загальновійськові маневрені підрозділи. Такі групи повинні були підтримувати у високій бойовій готовності. Сердюков хотів об’єднати БТГ в постійні бригади, одночасно зменшивши чисельність армії, скоротивши командну структуру, створивши професійний сержантський корпус і підвищивши боєготовність.
Його відставка в листопаді 2012 року спровокувала в Москві дебати про майбутнє цих реформ. До повномасштабного вторгнення в Україну в 2022 році зміни, запроваджені міністром оборони Сєргеєм Шойгу, були не більше ніж корективами до плану Сердюкова, а не загальним переглядом.
Реформи Сердюкова, а також операції російських військових у Чечні і Сирії допомагають пояснити, чому російський оборонний істеблішмент вважав, що армія здатна виконати завдання вторгнення в сусідню країну. Захоплення Криму в 2014 році посилило цю думку серед найближчого оточення Владіміра Путіна. А заяви про російські системи озброєнь, особливо про модернізацію ядерного потенціалу, нові підводні човни з балістичними ракетами і вдосконалену бронетехніку - в тому числі про танки нового покоління Т-14 «Армата» - допомогли зміцнити цю впевненість.
«І все ж, незважаючи на очевидні невдачі 2022 року, було б помилкою недооцінювати стійкість російської армії або взагалі відкидати її можливості. Хоча вона не може зрівнятися з українськими військовими, коли йдеться про підготовку та моральний дух, росіяни засвоїли уроки від українців і швидко вчаться. Російська армія зразка 2023 року - це зовсім інший звір, ніж російська армія 2022 року, яка існувала на ранніх етапах війни», - пише Мічта.
Росія продемонструвала, що вона може воювати і мобілізуватися одночасно: її початкова чисельність у 300 тисяч солдатів тепер збільшилася за рахунок призову аж 400 тисяч солдатів-контрактників. Російські військові змогли зв'язати чисельні українські сили в Бахмуті і навколо нього, змусивши українців вести війну на виснаження і завдавши їм серйозних втрат. Хоча це зробити вдалося тільки з підкріпленням у вигляді російських найманців. Армія Росії також показала себе здатною будувати глибоку оборону і підтримувати громадську лояльність до війни.
«Путінська армія продемонструвала, що, принаймні зараз, вона має необхідну стійкість у той час, коли західні ресурси, особливо зброя і боєприпаси, що постачаються в Україну, швидко вичерпуються, а Захід намагається нарощувати обсяги виробництва. Хоч війна підкреслила необхідність перегляну поглядів на Росію, вона також підтвердила деякі істини, особливо коли йдеться про те, як Кремль використовує військову силу. Вона нагадала, наприклад, про важливість бронетехніки, високоточного вогню на великі відстані і протиповітряної оборони для ведення звичайної широкомасштабної війни. Ці істини відійшли на другий план у більшості західних армій за останні 20 років, коли війська були переформатовані для участі в закордонних операціях за умов надзвичайних ситуацій», - йдеться в статті.
На думку лейтенанта Мічти, росіяни продемонстрували, що кількість і масу не можна замінити, особливо коли йдеться про боєприпаси. Вони ефективно використовують навіть застарілу техніку радянських часів, виснажуючи при цьому українські запаси боєприпасів.
Російські військові визнали свою незадовільну роботу. І в січні начальник Генерального штабу Валєрій Герасімов відреагував на це черговим раундом реформ. Згідно з його новим планом, в Карелії на кордоні з Фінляндією буде розгорнуто армійський корпус для протидії вступу країни до НАТО.
Реформи Герасімова також передбачають відновлення двох військових округів - Московського і Санкт-Петербурзького, які були об'єднані в 2010 році і стали частиною Західного військового округу. Герасімов також заявив, що Росія додасть три мотострілецькі дивізії до складу загальновійськових з'єднань в окупованих Херсонській і Запорізькій областях.
«Ще занадто рано робити остаточні висновки, але очевидно, що російська армія, яка увійшла в Україну минулого року, відійшла в минуле (не в останню чергу тому, що вона втратила так багато техніки, в тому числі понад 2 тисячі танків і 4 тисячі бойових броньованих машин). А тепер Москва намагається знайти новий формат, який би відображав військовий досвід, набутий за минулий рік», - вважає автор, додаючи, що російській армії бракує морального духу військ України. Однак, у росіян у розпорядженні великі ресурси.
Найголовніше, Путін, схоже, сповнений рішучості залишатися в цій боротьбі надовго, перевівши російську економіку на воєнний лад. Тож війна триватиме ще довго. І Захід повинен звернути на це увагу.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google