Підтримати
«Дурні вчаться на власному досвіді. Мудрі ж вчаться на досвіді інших», - якось сказав німецький канцлер Отто фон Бісмарк. Завжди краще виносити важливі уроки з чужих воєн, ніж з тих, які доводиться вести самому.
Сьогодні США потрібно зробити життєво важливі висновки з війни, яку Росія розв’язала проти України, а також з власного давнього досвіду, здобутого в часи Другої світової війни. Якщо Америка хоче перемогти у потенційній війні з Китаєм через кілька років, їй краще почати серйозно озброїтися, перш ніж почнеться стрілянина.
Про це в статті для Bloomberg пише професор Школи передових міжнародних досліджень в Університеті Джона Хопкінса Гел Брандс. Він допускає, що колись історики озирнуться на 2022 рік як на момент, коли вільний світ по-справжньому усвідомив, що «змагання великих держав» включає ризик початку конфлікту між ними. Російське вторгнення в Україну в лютому зробило можливість автократичного вторгнення значно ближчою до демократичного світу загрозою. Криза, яка спалахнула в серпні після візиту спікера нижньої палати Конгресу Ненсі Пелосі на Тайвань і реакції Пекіна на цю поїздку, змусила чиновників в США боятися, що відлік до початку конфлікту вже запущений.
І це не секрет. Радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван нещодавно сказав Bloomberg, що існує «чітка загроза» початку китайського вторгнення на Тайвань. Директор Національної розвідки США Авріл Гейнс назвала цю загрозу «гострою». Публічно Пентагон говорить про те, що не очікує початку вторгнення у найближчі два роки.
З розмов у Вашингтоні може скластися враження, що американські чиновники очікують початок відвертого вторгнення чи задушливої блокади Тайваню у найближчі 3-5 років, коли Сі Цзіньпін буде впевнений у перемозі його модернізованої Народної визвольної армії КНР. Чи готові США до катастрофи, у наближенні якої впевнені самі ж американські урядовці, - це зовсім інше питання.
Пентагон роками попереджав, що розбудова китайської армії змінює баланс сил в Східній Азії. Але бажання багатьох парламентарів, таких як Пелосі, виступати проти Пекіна без будь-якої стратегічної мети свідчить, що вони не усвідомлюють, на скільки тривожною стала ситуація. Оцінка військових сценаріїв за сприятливих умов свідчить, що США здатні перемогти у війні за Тайвань, хоч втрати серед солдатів і техніки будуть неприйнятними. Сценарії за несприятливих умов зазвичай закінчуються китайською перемогою. Звісно ж, ніхто точно не може сказати, як все відбудеться.
Війна в Україні доводить, що мотивація, лідерство й інші нематеріальні фактори можуть зіграти дуже велику роль. Але ця ж війна також вказує на те, що США буде дуже важко компенсувати втрати, яких вони можуть зазнати на початку конфлікту з Китаєм, а також забезпечити себе інструментами для здобуття перемоги. Сучасна війна обходиться неймовірно дорого. Вона знищує найунікальніші і найдорожчі витвори сучасних суспільств, вимагає надзвичайну кількість ракет, артилерійських снарядів і інших боєприпасів. Вона може перетворити на брухт велику кількість літаків, танків і кораблів, які важко замінити.
Російська війна проти України - це не битва двох великих держав. Але це випадок, який варто досліджувати, щоб зрозуміти, наскільки важко підтримувати конфлікт високої інтенсивності. Коаліції вільного світу на чолі з глобальною супердержавою важко задовольнити потреби уряду в Києві без небезпечного виснаження власних запасів. У перші і найбільш відчайдушні тижні війни США віддали Україні третину своїх протитанкових ракет Javelin. Минуть роки, перш ніж Вашингтон і інші країни зможуть відновити свої запаси.
Україна з допомогою американської розвідки продемонструвала дивовижну здатність використовувати артилерійські системи HIMARS. Однак, запити Києва дедалі більше конфліктують з потребою Вашингтона гарантувати, щоб його власні запаси зброї відповідали американським військовим планам. Автор зауважує, що зараз навряд чи можна придумати краще застосування західних запасів зброї, ніж віддати їх крихкій демократії, яка веде епічну битву проти жорстокої тиранії. Але нинішня російсько-українська війна також попереджає про те, наскільки важко буде забезпечувати сили США, якщо їм доведеться воювати проти Китаю.
Брандс нагадує, що разом з професором політології Університету Тафта Майклом Беклі написав книгу під назвою «Небезпечна зона: наближення конфлікту з Китаєм». В ній вони описали надзвичайно інтесивну і нищівну початкову стадію потенційного американо-китайського конфлікту. США будуть «спалювати» запаси ракет, торпед, високоточних бомб і інших видів озброєння, запаси яких не дуже великі, щоб зупинити китайське вторгнення і зламати повітряну, а також морську блокаду Тайваня. Втрата кораблів і літаків може виявитися найбільшою з часів Другої світової війни. Один з нещодавніх аналізів показав, що США можуть втратити два авіаносці, а також 700-900 бойових літаків. І це в тому випадку, якщо все піде за позитивним сценарієм. Ці втрати будуть значно більшими, якщо конфлікт затягнеться. І вона затягнеться, тому що США і Китай, вочевидь, не захочуть йти на поступки у змаганні за домінування в стратегічно і економічно найбільш важливому регіоні світу.
Чи переможуть США у війні, спираючись на можливості своєї економіки? Американці, які думають, що знають історію Другої світової війни, можуть припустити, що відповідь - «Безперечно, так!». Зрештою, в ті часи Вашингтон поставив свою економіку на воєнні рейки і просто задавив ворогів виробництвом. Але американці часто забувають, якою насправді була мобілізація в Другій світовій війні і чому вона досягла успіху. Ця амнезія спотворює розуміння того, яким шляхом може піти китайсько-американська війна. Друга світова війна була екзистенційним змаганням витривалості. І США перемогли, використавши свій неперевершений економічний і промисловий потенціал. Американські заводи і верфі збудували авіаносці, які розбили японські ВМС у Тихому океані. Армади літаків вибороли домінування в небі над океанами, полями битв і навіть ворожими країнами. Танки і вантажівки допомогли перемогти на суходолі. Численні вантажні кораблі доставляли в усі куточки світу ресурси, необхідні для боротьби.
До кінця війни США виробили майже 300 тисяч літаків, значно більше, ніж Німеччина і Японія разом взяті. До 1944 року верфі в США спустили на воду 2247 бойових суден, більше, ніж всі країни світу на той час. Американська промисловість забезпечувала армію не лише своєї країни, вона підтримувала всіх союзників. В рамках ленд-лізу США передали Великій Британії і СРСР більше 37 тисяч танків і майже 800 тисяч вантажівок.
«Найважливіше у цій війні - це машини. А США - це країна машин», - сказав диктатор Йосип Сталін в 1943 році.
Ця виробнича перевага дала США і союзникам сили, яких не було у їхніх ворогів. Американські солдати не завжди були кращими, ніж німецькі чи японські. Але вони наростили таку кількісну перевагу, що різниця в бойових навичках перестала грати роль.
«Я не розумію цих американців. Кожної ночі ми знаємо, що порізали їх на шматки, завдали тяжких втрат, розбили їхній транспорт. Але вранці ми раптом знову маємо справу зі свіжими батальйонами, повністю укомплектованими людьми, машинами, продовольством, інструментами і зброєю. І так кожен день», - нарікав німецький командир у Нормандії.
Такі спогади можуть бути досить обнадійливими для тих, кого тривожить загроза початку нового глобального конфлікту. Однак, історія воєнної мобілізації значно складніша. США довелося чекати аж до кінця 1943 чи й навіть 1944 року, щоб мобілізація набула повної сили. Тому що довелося робиратися з дефіцитом матеріалів, а також докласти зусиль, щоб виробники цивільних товарів почати раптом випускати з конвеєрів танки і бомби. Економіка мирних часів не швидко перейшла до промисловості, потрібної для війни.
Навіть тоді США змогли мобілізуватися так ефективно, тому що у них була індустріальна економіка масового виробництва, яка добре підходила для виробництва інструментів глобальної війни. Більше того, у економіки тих часів було багато додаткових можливостей, які можна було швидко запустити. Тому що через Велику Депресію багато заводів простоювали, а працівники сиділи без роботи. Але головне те, що США змогли досягти домінуючих об’ємів виробництва під час Другої світової війни, тому що вони не чекали початку війни, щоб почати мобілізацію. Цей процес почався за довго до вступу країни у конфлікт.
Різниця між «тоді» і «зараз» кричуща. Хороша новина полягає в тому, що США можуть почати підготовку до конфлікту зі значно кращої позиції, ніж в середині 1930-х. Американська армія досі найкраща у світі. Однак, було б серйозною помилкою вважати, що в разі початку великої війни Америка без будь-яких зусиль зможе знову задавити ворогів своїм виробництвом. У США все ще найбільша у світі економіка. Але цього разу потенційний ворог - це Китай, який став «світовим заводом». Перевага Пекіна суднобудуванні становить приблизно три до одного. І це буде дуже важливим фактором, якщо обидві сторони втратять значну частину своїх флотів у перші тижні війни.
«Якщо Росія сама не здатна займатися виробництвом матеріалів для довготривалого конфлікту з Європою, Китай може виробляти достатньо, щоб забезпечити себе і Росію в разі глобального конфлікту проти демократичного світу», - сказав економіст Ноа Сміт.
Американська оборонна промисловість теж значно слабша, ніж вона колись була. Кількість підрядників армії США різко скоротилася після закінчення Холодної війни. Пентагону важко наростити виробництво зброї в разі початку кризи. Додаткових промислових потужностей в сучасній системі майже немає. США не вистачає навіть базових речей, таких як автоматичні інструменти і підготовлена робоча сили, які були б необхідними в разі воєнної мобілізації.
«Американська оборонна промислова база розроблена для ефективності мирних часів, а не масового виробництва в часи війни. Тому що підтримка мобілізаційних можливостей, які не використовуються, дуже дорого коштує», - пояснив експерт Центру стратегічних і міжнародних досліджень Марк Канціан.
Тож вже після кількох місяців чи й навіть тижнів війни США можуть опинитися в дуже скрутному становищі. Їм буде важко поповнити запаси високоточних керованих ракет, далекобійних боєприпасів, які будуть критично необхідними для знищення китайських кораблів у водах біля Тайваню. Втрата великої кількості кораблів чи літаків призведе до того, що перемогти у затяжному конфлікті в Тихому океані буде дуже важко. Навіть якщо Вашингтон візьме гору, втрати будуть настільки тяжкими, що армія ще багато років буде ослаблена.
Перед війною слабкість оборонної промисловості теж створює серйозні проблеми. В Конгресі і виконавчій гілці влади США багато говорять про те, щоб швидко забезпечити Тайвань протикорабельними ракетами, безпілотниками й іншими засобами, які б допомогли перетворити Тайванську протоку в кривавий котел. Але не зрозуміло, звідки вся ця зброя візьметься без значного нарощування виробничих можливостей оборонної промисловості.
Чиновники США визнають існування проблеми. Заступник міністра оборони Кейтлін Хікс очолює зусилля, націлені збільшити виробництво там, де це найбільш необхідно. Амрія США складає плани подвоєння виробництва ракет наземного базування і артилерійських боєприпасів. Пентагон закуповує більше ракет Javelin і Stinger. Але поки не відомо, чи всі ці зусилля можуть вирішити проблеми. Наростити виробничі можливості - завдання не просте, особливо якщо врахувати, що ланцюги забезпечення нестійкі, а ключові компоненти в дефіциті після пандемії COVID-19. Але в на певному рівні проблема полягає лише в грошах.
Оборонна промисловість збудує нові виробничі лінії або розширить ті, які вже є, якщо буде впевнена, що може розраховувати на фінансові вливання для підтримки її нових інвестицій в активи і персонал. Але якщо цього не буде, компанії не зрушать з місця. Зараз уряд США надсилає змішані сигнали. Пентагон надзвичайно швидко забезпечив Україну необхідною зброєю. Але адміністрація президента Джо Байдена не поспішає збільшувати американський оборонний бюджет.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google