Atlantic Council: Закрити небо України - не така вже й погана ідея, НАТО слід ще раз подумати

Адміністрація Джо Байдена наголосила, що США не будуть  вступати у конфлікт в Україні. Причини досить переконливі: війна між ядерними державами нікому б не пішла на користь. Але настав час переглянути цей підхід.

Про це в своїй статті пише експерт Atlantic Council і колишній спеціальний помічник президента США й старшого директора Ради національної безпеки з питань Європи і Росії Річард Хукер.

Він зауважує, що тепер цілком очевидно, що Владімір Путін прагне закріпити російський контроль над значною частиною пострадянського простору. Якщо він досягне успіху в Україні, як це раніше було в Грузії, Криму і на Донбасі, він навряд чи зупиниться. Дипломатія й відносно м’які санкції в 2014 році послали йому сигнал про те, що Заходу бракує рішучості. Якщо Україна впаде, НАТО зіштовхнеться з новою загрозою без армії України на його боці. Зрештою, від Білорусі до Калінінграду зовсім недалеко.

«Вибір простий: ми виступаємо проти Путіна або зараз, або пізніше. Саме тому найшвидша і найбільш ефективна допомога, яку НАТО може запропонувати Україні - це створення безпольотної зони, щоб вивести російські повітряні сили з гри», - пише автор.

Він додає, що український опір досі був надзвичайним. Спантеличений відсутністю прогресу, Путін тепер бомбардує міста й продовжує терор, щоб зламати українців, чий опір надихає світ. Однак, на жаль, попри всю матеріальну підтримку, передану Україні, Росія може, зрештою, взяти гору, якщо Захід не втрутиться. Безпілотна зона дала б можливість країнам НАТО займатися забезпеченням української армії як сухопутними маршрутами, так і повітряними, а також дати Україні реалістичну перспективу добитися успіху й вижити.

Критики зосередилися на небезпечну ескалаційну природу такого кроку. Звісно, встановлення безпольотної зони означає придушення протиповітряної оборони ворога. Деякі західні пілоти й літаки будуть втрачені.

«Але подумайте про альтернативу: після успішного поглинання України, а потім потенційно й Молдови, Росія може відчути спокусу атакувати країни Балтії, кожна з яких член НАТО. В Альянсу не буде вибору, окрім як вступити в бій на землі й в неді. В чому різниця? На той час він буде притиснутий до балтійського узбережжя, простору для маневрів буде менше, так само як і сил», - йдеться в статті.

Така війна, на думку автора, буде відзначатися атаками проти міст й великою кількістю втрат серед цивільних. На той час у Путіна не буде жодного морального капіталу, втратою якого він би ризикував. Досі НАТО чинив опір встановленню безпольотної зони. Але безпрецедентна єдність його країн-учасниць в останні дні говорить, що він може ще переосмислити свою позицію. Дуже інтенсивна і масштабна війна повернулася в Європу. Російські війська атакували Запорізьку АЕС, найбільшу на континенті. А фото жертв серед цивільних шокують. Навіть удар поблизу меморіалу Голокосту в Бабиному Яру в Києві викликав резонанс по всій Європі.

Німецькі рішення про збільшення витрат на оборону й зупинку «Північного потоку-2» стали чітким відходом країни від минулого пацифізму й надмірної обережності. Тим часом, традиційно нейтральні країни, такі як Швеція, Фінляндія і Швейцарія підтримали НАТО в засудженні російської агресії. Велика Британія й Польща відреагували тим, що надали масову летальну допомогу, а також створили політичний й економічний тиск. Навіть такі російські апологети, як Угорщина й Чехія, змінили свій курс.

Європа прокинулася. Якщо НАТО не досягне одностайності у закритті неба над Україною, тоді коаліція охочих зі США на чолі може допомогти Україні, давши їй шанс, необхідний їй для виживання сьогодні, й запобігти ще гіршій війні завтра. Страх перед військовою атакою Путіна проти НАТО, а також його рішенням застосувати ядерну зброю, лишається сильним. Але останніми днями стало також зрозуміло, що Росія вже використала значну частину своїх запасів високоточних боєприпасів й балістичних ракет. А більша частина російських неядерних військ вже воює в Україні. У російської армії немає можливостей розширити цю війну. Тим часом, значне розгортання сил США на східному фланзі НАТО - це вже запобіжник від російської атаки. Що ж стосується ядерних погроз Путіна, тверда стабільність ядерного стримування впродовж багатьох десятиліть дає причини заспокоїтися. НАТО не випадково ядерний альянс. І російська влада знає, що її чекає потужна відплата.

«Вступ у війну в Україні - це болючий і складний вибір, який Захід хотів би уникнути. Але європейська безпека, яка була так обережно вибудована на початку 1990-х, розвалилася. Захід вважав, що 1939 рік вже ніколи не повториться. Але ось це сталося. І як нагадує пруський військовий стратег Карл Фон Клаузевіц, війна все змінює. Потрібні холодні політичні розрахунки», - йдеться в статті.