Автор вказує, що Асєєв, що проживає на окупованій території, мав вагомі підстави приховувати своє справжнє ім'я. Редакція наважилася оприлюднити його лише тоді, коли зникла надія на те, що Асєєв – на волі і в безпеці.
"Востаннє Стас виходив на зв'язок ще 2 червня. Відтоді його телефон мовчить, квартиру перевернуто догори дном, його місцезнаходження офіційно невідоме, а "васінський" аккаунт у ФБ, який прокинувся днями, заговорив підозріло незнайомим голосом", - йдеться в статті.
Рахманін зазначає, що будь-який з текстів Асєєва в умовах окупації "автоматично перетворювався на текст вироку". Незважаючи на це, аж до викрадення Асєєв продовжував вести хроніку подій по той бік лінії розмежування.
"Філософ за освітою і думанням, Стас Асєєв вибрав свій шлях. Він залишився боротися. Як розуміє і як уміє. Перетворився на одну з маленьких сталевих скріпок, які стягують жадібно шматовану книгу нашого буття. І коли чую: "Та відпустити їх до біса! Вони там усі на Донбасі однакові...", згадую, що є донецьк захарченка, і є Донецьк Стаса. Якого ми обов'язково мусимо витягнути", - підкреслює автор.
Детальніше про зникнення в окупованому Донецьку постійного автора DT.UA Стаса Асєєва читайте у статті Сергія Рахманіна "Земля Стаса" в тижневику "Дзеркало тижня. Україна".