Жителі Чорнухиного живуть під перехресним вогнем і не можуть покинути селище

Один з великих населених пунктів Луганської області Чорнухине, розташований в 12 кілометрах від Дебальцеве, в якому в мирний час жили більш 6 тисяч осіб, знаходиться у вкрай важкому становищі і переживає справжню гуманітарну катастрофу.

Про це в статті для DT.UA пише Володимир Мартин.

Чорнухине фактично знаходиться між двох вогнів - з північної сторони селища стоять українські силовики, а на півдні, з боку Алчевська - бойовики "ЛНР", більшість яких - так звані козаки війська донського".

У січні сюди ще в супроводі автоматників завезли пенсію й закрили всі соціальні виплати. Вже тоді селян попереджали - ситуація загострюється, тому краще їхати з селища на безпечні території. Проте більшість людей (особливо літніх) виїжджати категорично відмовилася. А коли почалися активні бойові дії, зробити це стало неможливо.

Під час спроб узяти Дебальцеве під вогнем бойовиків опинилося й сусіднє Чорнухине, що займає стратегічне положення у нинішньому театрі бойових дій. Спочатку на околицях, а згодом і на вулицях селища спалахнули кровопролитні бої, що забрали багато людських життів.

Голова селища втік в окупований Алчевськ, місцеві депутати зникли ще раніше, селяни, які не встигли виїхати, кинуті в епіцентрі бойового протистояння напризволяще.

Цілеспрямовані спроби вивезти людей з Чорнухине робилися неодноразово.

Однак коли транспорт для евакуації виїхав у Чорнухине, за 15 кілометрів від Дебальцевого автодорога виявилася заблокованою через бойові дії. Поблизу Логвинова російські танки перекрили трасу, заблокувавши доступ і до Дебальцевого, і до Чорнухиного. Переговори про відкриття гуманітарного коридору тривають досі, проте поки що без відчутних результатів.

Що нині відбувається в Чорнухиному, відомо з уривчастих розповідей місцевих жителів, із котрими періодично з'являється мобільний зв'язок. За їхніми словами, частину селища зайняли бойовики, на вулицях точаться бої, а літні люди, що залишилися (таких приблизно кілька сотень), практично безвилазно сидять у підвалах, чекаючи обіцяного коридору. На околицях села багато загиблих (у тому числі військових), яких ніхто не забирає. В середу, під час коротких перерв між перестрілками та боями, кілька десятків людей, спроможних ходити, пішки вийшли з селища у бік окупованих територій (Перевальськ, Алчевськ). Іти довелося 3-4 години через поля, частина яких замінована, однак на сьогодні це єдина можливість вирватися з Чорнухинського пекла й потрапити туди, де не стріляють. Виїхати з селища на транспорті неможливо, - автомобілі розстрілюють без вагань і попереджень.

Решта селян усе ще продовжують чекати евакуації. Продукти в них закінчуються, сили - теж. У четвер, коли глави 4 держав домовлялися в Мінську про загальне припинення вогню, в Чорнухиному йшли такі ж гарячі бойові дії, як і в середу, вівторок чи за тиждень до того. Ті, хто сидить зараз у підвалах, сподіваються, що Мінські переговори дадуть бодай тимчасове затишшя й можливість виїхати в безпечне місце. У те, що настане повноцінний мир, не вірить майже ніхто.

Докладніше читайте у статті Володимира Мартина Блокада Чорнухиного у свіжому номері "Дзеркала тижня. Україна".