"Крім іншого, законодавство акцентує увагу на одержувачах внесків, а не на донорах. Батьків, які дають школі велику грошову готівку і погоджуються не документувати її, ніхто до відповідальності не притягне. А якщо б було інакше, можливо, батьки учнів вимагали б від школи зазначати в договорі не тільки суми внесків, але і мету їх використання", - пише автор.
Ускладнює процес і процедура держзакупівель.
"Якщо школа закуповує якісь товари і послуги з своїх спеціальних фондів (куди йдуть і батьківські гроші), вона повинна дотримуватися процедури державних закупівель, коли вартість послуги перевищує певну суму і хоча б частково фінансується з державних джерел. А значить, треба затверджувати плани закупівель і самі закупівлі. Це довго і складно, простіше "порішати" все неофіційно. Можливо, частково цим пояснюється той факт, що кошти, виділені школам державою, використовуються не "під нуль". Другий рік поспіль понад 2 млрд грн освітньої субвенції залишаються на рахунках місцевої влади", - зазначає автор.
Міжнародні експерти дають рекомендації, які дозволять уникнути зловживань, зокрема необхідно полегшити навантаження, яке лежить на школах і дитсадках у питанні розпорядження батьківськими внесками.
"Зробити це можна, зменшивши кількість законів і підзаконних актів, що застосовуються з цього питання, а також дозволивши школам і дитсадкам розпоряджатися грошовими внесками за межами системи Державного казначейства, відкриваючи власні рахунки в комерційних банках, - в обмін на більш сувору підзвітність і зовнішній контроль, наприклад шляхом незалежних аудитів і чітких наслідків за зловживання", - цитує автор міжнародних експертів.
Детальніше про махінації з батьківськими грошима читайте у статті Оксани Онищенко "Капкан у гаманці. Як захистити батьківські благодійні внески від зловживань" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".