Законний відпочинок: особливості відпусток та вихідних під час воєнного стану

Незважаючи на війну, яку розпочала Росія проти України, багато українців планує літні відпустки. Фахівці «Юридичного порадника для ВПО» розповіли, які ж особливості та обмеження встановлені стосовно часу відпочинку та відпусток.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Відпустка за графіком: чи має право роботодавець виплати «відпускні» після виходу працівника на роботу

• Тривалість робочого часу напередодні вихідних і неробочих днів не скорочується на одну годину.
• У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день не переноситься на наступний після святкового або неробочого.
• Кабмін не вносить пропозицій підприємствам, установам, організаціям про перенесення вихідних та робочих днів, а роботодавець, у свою чергу, не переносить вихідні та робочі дні. Наприклад, День Незалежності (державний вихідний) припадає на четвер. До введення воєнного стану Кабмін за 3 місяці до такого дня вніс би пропозицію, щоб п’ятниця також була вихідним днем (тобто, 4 вихідні поспіль) і відпрацювалася у наступну суботу. Роботодавець у разі згоди з рекомендацією, за 2 місяці до таких вихідних, мав видати наказ (розпорядження) про перенесення вихідних і робочих днів.
• Робота у вихідні дні не забороняється. Нагадуємо, статтею 71 КЗпП заборонена робота у вихідні дні, окрім виняткових обставин і лише за попереднім погодженням з профспілкою, проте у воєнний час ця заборона не діє.
• У святкові та неробочі дні, які передбачені ст. 73 КЗпП, не встановлюються вихідні дні. Тобто, роботодавець має повне право не оголошувати вихідний, для прикладу, у Міжнародний жіночий день або День праці на період дії воєнного стану. Оплата праці в такі дні здійснюється як за звичайний робочий день, а не як за роботу у святковий чи неробочий.

При визначенні тривалості щорічних відпусток враховується робота у святкові і неробочі дні, які передбачені ст. 73 КЗпП. Нагадуємо, відповідно до ст. 78-1 КЗпП, яка діє в мирний час, святкові і неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються.

Проте, ця норма працює виключно при визначенні тривалості щорічної відпустки і соціальної додаткової відпустки на дітей. Тобто, якщо на період щорічної відпустки або соціальної додаткової відпустки на дітей припали святкові або неробочі дні, визначені у ст. 73 КЗпП, то на ці дні така відпустка продовжується, але святкові або неробочі дні не оплачуються. На час воєнного стану ці відпустки не продовжуються.

Тривалість щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Якщо тривалість щорічної відпустки працівника більша, ніж 24 дні, її різниця переноситься на період після скасування воєнного стану. Обмеження тривалості відпустки - право, а не обов’язок роботодавця.

Роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Виняток:

• відпустка у зв’язку вагітністю та пологами;
• відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Працівник може брати відпустку без збереження заробітної плати більше 15 днів на рік. У мирний час діяло обмеження до 15 днів.

Працівник, який:

• виїхав за межі території України
• або набув статусу ВПО

має беззаперечне право на відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів. Відпустка більшої тривалості також може надаватися, але у такому разі необхідне погодження роботодавця.

При цьому час перебування у такій відпустці «за свій рахунок» не зараховується до страхового стажу та стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

В Україні трудові відносини між роботодавцем і працівником регулюються законом. Так, відповідно до закону № 2136-ІХ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" встановлено порядок надання працівникам відпустки без збереження заробітної плати. Нагадаємо, на яких підставах та на який термін надається відпустка за власний рахунок під час війни.