WSJ: Україна ризикує перетворитися на фронт в дусі Першої світової війни

Лідери НАТО минулого місяця почали просувати нове гасло для України: «Підтримувати стільки, скільки знадобиться». Коли репортер попросив президента Джо Байдена пояснити, що це означає, він відповів: «Стільки, скільки знадобиться, щоб Росія насправді не змогла перемогти Україну і вийти за її межі». Тут варто зауважити, що лідер США ні слова не сказав про українську перемогу.

Західна стратегія полягає в тому, щоб давати Києву достатню військову допомогу, щоб він міг захищатися від російського наступу, а також боротися з впевненістю Владіміра Путіна в його здатності перемогти на полі битви або дочекатися, коли в НАТО закінчиться пальне, пшениця і терпіння. Вірогідним результатом цього стане затяжний і кривавий глухий кут, який буде нагадувати Західний фронт у 1915 році. Про це в статті для Wall Street Journal пише бригадний генерал Армії США у відставці Марк Кімміт, який в 2008-2009 роках обіймав посаду помічника Держсекретаря з військово-політичних справ.

Він називає чудовими щоденні аналізи ситуації на полі битви, які публікує Інститут дослідження війни (ISW). В них дуже ретельно відстежуються всіма атаки й контратаки як українських, так і російських сил. Оцінки на оперативному рівні свідчать, що ці бої хоч і поглинають велику кількість матеріалів, спричиняючи великі втрати, дають кожній зі сторін невеликий прогрес. Російська окупація Сєвєродонецька не стала проривом. Вона має менше стратегічне значення, ніж захоплення Маріуполя. Український контрнаступ поблизу Харкова був важливим для жителів міста, але не змінив особливо фактів на полі битви.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

WP: У США з’явився страх, що чим довше триває війна, тим більше Україна втратить

Останні зміни в російських операціях свідчать, що вони перейшли від маневреної до артилерійської війни. Москва більше не покладається на сучасні блискавичні удари, як під час спроб атакувати Київ, чи на маневрені тактики в дусі Другої світової війни. Нова фаза повністю покладається на російську масивну перевагу у можливостях завдавати непрямі артилерійські і ракетні удари. Україна використовує нещодавно отримані від НАТО точніші системи зі значно більшим радіусом дії, щоб скоротити цю російську перевагу. Її війська обстрілюють російські вогневі позиції, склади боєприпасів і логістичні центри. Поки Росія перегруповує свої війська після довготривалої битви за Сєвєродонецьк, українці поповнюють запаси нового обладнання і боєприпасів. Замість того, щоб перемогти маневрами, тепер мета - виснажити ворога. Владімір Путін і президент Володимир Зеленський однаково намагаються вичерпати ресурси іншої сторони. І обіцянка НАТО нескінченно постачати все необхідне, щоб компенсувати російську артилерійську перевагу, швидше за все, призведе до формування ще більш статичної лінії фронту.

Концентрований артилерійський вогонь, націлений проти окопів, і статична лінія фронту були особливими рисами Західного фронту в часи Першої світової війни. І в цьому ж напрямку рухаються фронти сьогодні. Хоч військова доктрина називає артилерійські обстріли «придушенням вогню», їхній ефект дуже значний. Особливо він впливає на війська в окопах на лінії зіткнення. Шрапнель поранила і вбила велику кількість українських солдатів на передовій. Багато з них повернулися з фронту з контузією. Крім того, автор зауважує, що постійне перебування під цілодобовими обстрілами деморалізує військових.

Саме тому Зеленський просить надати його країні ще більше артилерійських установок, ще більше РСЗВ і ще більше боєприпасів, щоб змусити російську артилерію замовчати, а також знищити логістичні конвої і склади, з яких вона отримує снаряди. Це те, що, на думку України, їй потрібно, щоб досягти паритету. І дуже шкода, що реальні поставки не відповідають українським запитам. Навряд чи Росія зможе вийти за межі Донбасу. А українська армія навряд чи зможе вигнати росіян з Луганської області. Швидше за все, з’явиться статична лінія фронту і траншейні бої, як в період з 2014 до 2022 року.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Atlantic Council: У війни Росії проти України є чотири потенційні закінчення

Стратегія НАТО, націлена забезпечувати українську армію, «стільки, скільки буде потрібно», означає, що ця фаза може стати довшою і кривавішою, ніж попередні. Кількість жертв серед цивільних і військових, швидше за все, збільшиться. Ще більше інфраструктури, яка опиниться в радіусі дії артилерії і ракет, буде знищуватися. Тому що тактика виснаження переслідує мету не лише поранити і вбити, а й тероризувати і деморалізувати. Сєвєродонецьк і Маріуполь нагадують Ам’єн у 1915 році, Берлін у 1945-му і Мосул в 2017-му.

Можливо Путін зупиниться, якщо захопить весь Донбас, або припинить бої, коли Україна отримає достатньо велику кількість високоточної зброї, щоб знищувати російські логістичні центри й задушити російський наступ. Можливо Захід не буде обмежувати свої поставки зброї і нарешті дасть Україні щось, що допоможе не лише стримати, а й розбити російські сили. Можливо з’явиться бажання вести переговори зі зростанням виснаження військ. А можливо НАТО втомиться підтримувати Україну «стільки, скільки буде потрібно». Але поки Путін і Зеленський вірять у свою перемогу або, принаймні, здатність не програти, і поки вони слухають своїх генералів, а не дипломатів, доти буде тривати повільна, кривава і довготривала війна, яка буде нагадувати Західний фронт 1915-1918 років. Стратегія під гаслом «Стільки, скільки буде потрібно» може перетворити Донбас на Фландрійські поля 21 століття.