В Україні фінансування наукових досліджень світового рівня має стати аксіомою – експерт

В Україні державну фінансову підтримку треба надавати переважно науковим групам, які працюють на міжнародному рівні. Виключення протягом певного періоду можуть становити тематичні дослідження, важливі для життєздатності і безпеки держави. Але з часом ці напрямки повинні бути доукомплектовані кадрами, здатними проводити дослідження на міжнародному рівні. Колективи, нездатні працювати на міжнародному рівні, повинні бути позбавлені державного фінансування, пише у своїй статті "Якщо не реформуємо академічну науку сьогодні, завтра буде пізно" для тижневика "Дзеркало тижня. Україна" академік Національної академії наук України, біолог Андрій Сибірний.

Як зазначає академік, "фінансування НАН України істотно зменшилася в останні роки, що й не дивно, враховуючи економічну кризу і війну, яку доводиться вести на сході країни. Але в поточному році фінансування зменшили особливо істотно - так, що довелося скорочувати чисельність працівників. Причому зменшення фінансування не торкнулося вищих навчальних закладів - тільки установ НАН та галузевих академій наук. Ініціатором такого скорочення нібито був сам колишній прем'єр А. Яценюк, оскільки, мовляв, серед наших учених не видно лауреатів Нобелівської премії. Як можна серйозно говорити про Нобелівської премії, якщо базове фінансування взагалі не забезпечує коштами на проведення наукових досліджень?

А тепер подивимося на цю проблему під іншим кутом зору: навіщо нам НАН України близько 40 тис. співробітників (і ще приблизно стільки ж у державних галузевих академіях наук)? Наприклад, Польська академія наук (а в Польщі живе приблизно стільки ж людей, скільки в Україні) налічує лише 6 тис. співробітників, а галузевих академій там немає взагалі. Ми теж почали скорочення штатів у вітчизняних академіях, але у нас все виходить ні до села ні до міста. Грошей мало, і президія НАН України вирішив всім установам зменшити фінансування однаково, тобто пропорційно до чисельності працівників. Хоча зрозуміло, що в такій ситуації одні установи повинні бути ліквідовані взагалі, а для інших - працюють на міжнародному рівні - фінансування мало б зрости".

"Аксіомою має стати вимога такого матеріального забезпечення наукових досліджень, щоб їх можна було виконати на міжнародному рівні. Сюди ж входить і вимога забезпечити гідну зарплату вченим. Якщо цього не буде, то кращі кадри будуть кидати науку і або йти в бізнес, або виїжджати за кордон. Так, власне, і відбувається", - зазначає Сибірний.

Автор резюмує: "Керівництву держави реформа науки не потрібна, оскільки держава до цього питання байдужа, а керівництву наших академій наук реформа не потрібна, так як для нього вона просто небезпечна. Хоча в цілому наука в Україні дуже слабка, все ж кращі роботи поки що переважно виконуються в установах НАН України. Тому якщо ми не реформуємо академічну науку сьогодні, завтра вже нічого буде реформувати".