Близько шести тисяч українців залишаються в інтернатах на тимчасово окупованій або оточеній російськими військами території, це щонайменше 42 установи, повідомляє ZMINA із посиланням на координаторку проєктів Української Гельсінської спілки з прав людини Маргариту Тарасову.
Усі ці установи працюють, попри небезпеку, допомагають волонтери. Це геріатричні, психоневрологічні, соціальні інтернати, будинки для людей з інвалідністю тощо.
Дані щодо кількості інтернатних установ під окупацією, збирає група правозахисників, які працюють над питаннями дотримання прав людини в подібних закладах.
Станом на 25 березня, найбільше таких закладів у Херсонській області – щонайменше десять. Поки що з області не евакуювали жодну установу. У Чернігівській, Луганській, Харківській і Сумській областях таких закладів щонайменше по шість. Частина інтернатів залишається в небезпеці також у Київській, Запорізькій та Миколаївській областях.
Водночас, за оцінками правозахисників, з фактично окупованих або заблокованих територій евакуювали майже всі дитячі будинки-інтернати, деякі – за кордон.
Відповідальність за евакуацію закладів фактично поклали на місцеві органи влади, які можуть перевозити людей тільки в межах області, у них дуже обмежені ресурси для того, щоб організовувати евакуацію в таких складних обставинах, розповідає представниця Експертного центру з прав людини Олена Темченко.
«Евакуацію людей, що перебувають під контролем держави, повинні забезпечити органи державної влади. Абсолютно безвідповідально перекладати це на місцеві адміністрації. Зараз цим фактично змушені займатися обласні адміністрації або директори закладів самотужки. Утім, якби все було зроблено вчасно, смертей у зруйнованих інтернатах можна було б уникнути», - наголошує правозахисниця.
Ускладнює роботу й відсутність доступу до інформації про заклади: подекуди з адміністрацією інтернатів втрачено зв’язок, і зрозуміти, що відбувається, буває важко.
«Дуже суперечлива інформація потрапляє в ЗМІ та до відповідальних органів. Як приклад – один з інтернатів у Київській області, який, за повідомленнями, то захоплювався, то звільнявся російськими військовими. За фактом інтернат ані захоплювався, ані звільнявся, але був заблокований через активні бойові дії і неможливість дістатися до нього. Водночас відповідальні органи влади були впевнені, що інтернат у безпеці», - наводить приклад Тарасова.
Правозахисники закликають відповідальні міністерства та відомства провести оцінювання ситуації з інтернатами і якнайшвидше організувати евакуацію там, де це можливо.
Літнім людям – найважче. У їхніх згасаючих життях – найвища мудрість і драма безпорадної самотності посеред війни. Від їхніх очей хочеться сховатись… Уже тільки тому, що в них менше шансів і часу продертися до світла крізь цей жах. Але не сховатися, простягнути руку – означає розділити з ними їхній нестерпний біль... Як рятували від війни та байдужості самотніх стареньких під Києвом, читайте у статті Алли Єрьоменко ««Навіщо ви їх забрали?» Записки збентеженої волонтерки» у ZN.UA.