УРСР, що розквітає в мізках мас – це інстинктивний захист від неминучої кризи розвитку – психолог

В Україні склалася ситуація, у якій соціальні вимоги декількох різних частин народу привели до виникнення в однієї з них своєрідною ностальгії за часами, коли "все було добре" – за часами навіть не стільки СРСР, скільки УРСР зразка епохи "більшовицького романтизму" 1920-1930 років.

Про це у своїй статті для DT.UA пише соціальний психолог Олег Покальчук. Як зазначає автор, при цьому зазначена частина українського народу щосили конфліктує із тими, хто відверто ностальгує за пізнім СРСР. Інтереси євромолоді взагалі не приймаються при цьому у розрахунок, та вона не дуже-то й хоче брати участь у цьому конфлікті.

"За сукупністю соціальних вимог навіть та частина народу, яка цілком щиро відторгає себе від радянського минулого, все одно глибоко колгоспна за своїми уявленнями про справедливе й комфортне суспільство. Структурно це має такий вигляд: частина людей - і тих, що відверто, і тих, що несвідомо ностальгують за СРСР, де "не все було так погано", перебуває в ідейному конфлікті з людьми доби національного відродження, які, по суті, є "неоконами", прихильниками нео-УРСР", – пише Покальчук.

Втім, нагадує автор, радянський соціалістичний романтизм закінчився вкрай погано – ГУЛАГом, розстрільними ровами і "Розстріляним відродженням".

"Паралелей, звичайно, можна не проводити, але вони є. Тож нині маємо романтично-скептичні соціалістичні маси й капіталістичних менеджерів–"япі"–"білих комірців". Додамо сюди ще ЗАТ четвірки олігархів і приблизно десятка публічних мільйонерів, які роками товчуться навколо них зі своїми петиціями про вступ до клубу. У цьому нічого специфічно українського немає", – пише він.

Окрім цих кількох груп, в Україні існує також група інтелектуалів, яка теж має власні соціальні бажання і напрямки. Таким чином, утворюється своєрідний "квадрат", де всі один з одним пов'язані та один з одним конфліктують. Нічого хорошого в цьому, звичайно ж, немає.

"УРСР, що розквітає в мізках мас, - це інстинктивний захист від неминучої кризи розвитку. Як стрибок з вікна палаючого будинку. Та на якому поверсі ми насправді, довідаємося тільки в польоті", - резюмує автор.

Детальніше про те, чому серед прошарку української інтелігенції переважає потяг до "радянського минулого" та чи є можливість подолати глибоку соціальну кризу в країні, читайте в матеріалі Олега Покальчука "Назад в УРСР" в щотижневику "Дзеркало тижня. Україна".