УПЦ МП залишається в Україні і, ймовірно, надовго. Переходи, звичайно, є, і ми вважаємо і навіть можемо спостерігати за структурним приростом на інтерактивній карті, але назвати їх масовими ніяк не можна. Тому улюблений церковний штамп української влади (від Кравчука до Порошенка), що церква - "чинник консолідації нації", краще залишити в спокої.
Про це у своїй статті для DT.UA пише Катерина Щоткіна. На її думку, церква не може бути чинником консолідації такої різнобарвної постімперської нації, якою є ми, просто тому, що релігійні погляди і уподобання не терплять компромісу.
"Навіть якщо вони стосуються не віровчення, а "зовнішніх" обставин - обряду, традиції, мови богослужіння тощо. В цьому сенсі церква була і продовжує бути - фактором поділу громадян (як ми могли самі переконатися - аж до сепаратизму). Це не докір, це цілком природно, оскільки, повторюся, все, що пов'язано зі сповіданням віри, вкрай погано вкладається в компроміс і виявляється дуже зручним полем ідеологічних і політичних спекуляцій і авантюр, - зазначає оглядач. - Вже тому від цього поля слід було б тримати подалі політику - будь-яку - і свою, і, по можливості, чужу. Все, що можна залишити в плані "консолідації" ревнителям віри будь-якої конфесійної приналежності, - заклик до мирного співіснування, а зовсім не до "консолідації всіх з усіма", нехай навіть всередині однієї країни".
Детальніше про небезпеку одержавлення ПЦУ читайте в статті Катерини Щоткіної ""Євангеліє" від влади" в тижневику "Дзеркало тижня. Україна".