Україні потрібен План Маршалла, як Європі в 1947-му - екс-прем'єр Литви

В 1947 році, повернувшись у Вашингтон після переговорів зі Сталіним і Молотовим у Москві, післявоєнний Держсекретар США Джордж Маршалл відзначив потребу у підтримці економічного відновлення Західної Європи, знищеної війною.

Це вважалося фактором стабілізації і єдиним стособом стримати амбіції СРСР розширити своє політичне домінування на всій Європі. 5 червня 1947 року Маршалл виступив зі своєю славнозвісною промовою в Гарвардському універститеті, в якій висловив бажання США допомогти Європі.

Про це на сторінках литовської газети Delfi пише колишній прем'єр-міністр Литви Андріус Кубіліус. Він нагадує, що після виступу Маршалла почалася інтелектуальна і політична робота, яка закінчилася запуском відомого Плану Маршалла у 1948 році, який став найбільш успішною американською зовнішньополітичною ініціативою. Скоро цьому успіху виповниться 70 років. Кубіліус зауважив, що План Маршалла завадив СРСР закрити залізною завісою Західну Європу, дозволив розвинутися європейським країнам і утворити НАТО і Металургійний і вугільний союз, який став попередником Євросоюзу. Москва намагалася підірвати процес і посіяти хаос за допомогою комуністів у Франції і Італії, за допомогою блокади Західного Берліну. Але США і Захід змогли вистояти. Завдяки розумному втіленню впродовж кількох років План Маршалла дозволив пришвидшити економічне відновлення і політичну стабільність в Західній Європі.

На думку литовського політика, План Маршалла дає хороший урок і дозволяє розробити способи вирішення викликів, перед якими Європа постала сьогодні. Звісно, Західній Європі більше не потрібна фінансова програма для відновлення. Але Кремль знову шукає політичного домінування і посягає на цілі європейські регіони, які колись були окуповані СРСР, а тепер стали незалежними від Кремля.

Кубіліус вважає, що всі країни Східного партнерства, які лежать між Росією і ЄС, а також Західні Балкани можна вважати в цілому регіонам ипід питанням. Особливої уваги заслуговує України, яка після революції на Майдані прийняла амбітний план пройти шлях європейських реформ. Кремль відповів на це жорстокою окупацією Криму і розв'язанням війни на Сході України. Головний страх Москви в цьому полягає в можливості українського успіху, який вплине на російське суспільство і поставить під загрожу існування нинішнього режиму в Кремлі.

Довгострокова мета Володимира Путіна проста. Він хоче ослабити Україну економічно і не дозволити українській владі зосередитися на виконанні життєво важливих реформ за допомогою тліючого конфлікту в Донбасі. Так само і Сталін колись намагався завадити Західній Європі відновитися і досягти успіху. Російське керівництво використовує українських популістів, як СРСР колись використовував європейських комуністів, щоб зупинити реформи. Кремль також намагається грати на розчаруваннях українців. Він вже успішно використав цей метод в Молдові, де люди не змогли побачити відчутні економічні покращення і перспективи приєднатися до ЄС.

В таких умовах логічним питанням буде чи є у Заходу сьогодні довгострокова стратегія для зриву сценарія Путіна в Україні. На жаль, такої стратегії немає.

"Ми бачимо західні санкції проти Росії, бачимо зусилля, націлені на те, щоб змусити Путіна виконати Мінські угоди. Але відсутня західна стратегія щодо України, яка б була подібна до підходжу Джоджа Маршалла до Західної Європи", - пише литовський політик.

На його думку, Україна повинна мати значення для Заходу не лише заради зупинки імперіалистичних амбіцій Путіна чи через те, що вона відмовилася від ядерного арсеналу під західні гарантії безпеки, які виявилися порожніми. Вона повинна бути важливою для Заходу, тому що через неї Америка і Європа можуть допомогти Росії змінитися і стати європейською країгною з часом. Український успіх стане інструментом Заходу для запобігання великого тектонічного конфлікту на Європейському континенті, який може спалахнути між недемократичною Москвою і ліберальним Заходом.

Литовський політик зауважує, що обіцянка надати Україні членство в ЄС могло б стати стимулом для українських змін, які б в кінцевому результаті зламали плани Путіна. Однак, Брюссель сьогодні не може дати Києву таку обіцянку через низку причин, серед яких криза через наплив біженців, Brexit і великі розміри України. Тому єдиною моделлю для Заходу лишається стратегія на зразок Плану Маршалла для України. Це не нова ідея. Після революції на Майдані про цеї говорив мільярдер Джордж Сорос і французький філософ Бернар-Анрі Леві. Литва навіть оголосила, що готова зробити цей підхід своєю офіційною політикою. Експерт Андреас Аслунд підрахував, що за допомогою Плана Маршалла, за умови інвестування в українську економіку 5 мільярдів доларів щорічно, український річний ріст ВВП може зрости з 2% до 6-8%. Такі ж підрахунки нещодавно представила колишній міністр фінансвів України Наталія Яресько.

Це б дозволило українцям нарешті відчути, що реформи приносять реальне зростання економіки, нові робочі місця і вищі зарплати. Також, як і План Маршалла для Західної Європи, українська програма повинна бути чітко обумовлена проведенням реформ в Україні. І передача грошей повинна вимагати чітко виконаних завдань. Необхідно створити спеціальну агенцію, яка б займалася програмою допомоги Україні.

На думку Кубіліуса, для створення українського Плану Маршалла потрібно виконати дві умови. Перша - потрібно чітко зрозуміти причини і ознаки стратегії зі стримування Росії. Говорячи словами Джорджа Кеннана, "потрібно виступити проти Росії в кожній точці, включно з Україною". По-друге, потрібне лідерство на Заході, яке можна було ж порівняти з лідерством Генрі Трумена і Ждорджа Маршалла в 1947 році.

Раніше повідомлялося, що Білий дім пропонує виключити з бюджету США витрати на надання безоплатної військової допомоги низці країн, серед яких і Україна. Допомогу пропонують замінити на надання кредитів на закупівлю американського військового обладнання.

У грудні 2016 року Конгрес США схвалив бюджет Пентагону на 2017 рік, який передбачає виділення 350 мільйонів доларів військової допомоги Україні, що на 50 мільйонів більше, ніж у 2016 році.

Документ передбачає надання Україні летальної зброї, а також розширення військової допомоги за рахунок поставок засобів технічної підтримки для розробки цілісної системи моніторингу державного кордону України й допомоги у підготовці штабних офіцерів і вищого військового командування Збройних сил України.

Детальніше про американську військову допомогу Україні читайте в статті Юрія Бутусова "Військова техніка США для України: політичний символізм і цілепокладання" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".